Українська РСР отримала новий, відмінний від інших прапор першою у 1949 році (інші республіки – 1951-1954 роках), після прийняття у 1947 році постанови Президії Верховної Ради СРСР, де рекомендувалося союзним республікам прийняти нові державні прапори, засновані на прапорі СРСР. Можливо, це пов’язано з активною боротьбою УПА за державну незалежність України, де продовжував ясніти жовто-синій стяг. Або, можливо, – зі статусом УРСР як країни-засновниці ООН, а отже з необхідністю періодично демонструвати її хоч якусь автономність (проте Білоруська РСР з аналогічним статусом отримала новий прапор лише у 1951 році).
Схожі один на один домінуванням червоного кольору прапори союзних республік найчастіше виставлялися під час урочистостей, причому повним комплектом. Як держаний використовували повністю червоний союзний прапор.
Поєднання жовтого і синього більше відчувалося у народі як заборонений, «неправильний», небезпечний, але саме український символ. І його поновлений у період незалежності державний статус не викликав особливих заперечень.
Цікавий для полтавців факт: на морському торговельному судні український прапор був уперше піднятий 12 лютого 1992 року в іспанському порту Валенсія за ініціативою капітана теплохода «Кременчук» (Чорноморське морське пароплавство) В'ячеслава Кисловського.
Боцман із двох сигнальних прапорів зшив синьо-жовтий прапор, який і був урочисто піднятий над судном.
Зараз синьо-жовтий прапор є дійсно державним і народним символом України. Він ясніє над державними установами, на одязі захисників, в узорах наших вишиванок, в оберегах, які майструють наші діти. Під ним перемагають наші спортсмени. Це символ нашого минулого, сучасного і майбутнього.
