Питання про загадкову смерть  знаменитого шведського короля Карла XІІ хвилює не одне покоління  як вчених-криміналістів, так і шанувальників його епохи. Триста років наполегливих пошуків, які б прояснили  обставини загибелі  лідера  шведського  королівства, довгий час не давали бажаних результатів. Але кожна історія має свій початок і своє закінчення. Розпочалась вона в першій половині XVIII століття, а завершилася  на початку XXI.
Йшов 1700-й рік. Шведському королю Карлу XІІ виповнилося 18 років, російському цареві  Петру І – 28. Заручившись підтримкою Данії, Саксонії та Польщі, Петро І  22 лютого 1700 року оголосив шведському королю війну. Розпочалася Велика Північна війна, яка з блискучими перемогами і поразками для обох таборів тривала 21 рік. Юний король Карл ХІІ отримав у спадок Шведське королівство,  добре озброєне військо та флот. Тяги до військової муштри не було. Любив подорожувати, вивчав географію, десяткову систему числення і не міг передбачити  те, що останні вісімнадцять років свого життя проведе, як  головнокомандувач шведської армії.  Перші перемоги окрилили молодого шведського короля. Але після поразки під Полтавою і невдалої спроби відкрити другий фронт разом з турками  проти московського царя Петра І , Карл XІІ був змушений з-під Бендер, через територію Польщі, повернутися до Швеції, де розгорівся  новий військовий конфлікт з Норвегією.
Завершувався  1718-й рік.
30 листопада, пізно ввечері, інспектуючи фортифікаційні роботи біля норвежської фортеці Фредріксхальд, Карл XІІ висунувся з траншеї, щоб краще розглянути неприступні стіни  і в цей момент пролунав постріл. Куля пробила королю  висок  і пройшла на виліт, залишивши велику рвану рану. Смерть була миттєвою. Норвежці офіційно заявили, що стріляли  з їхнього боку, але шведи не погодилися з версією сусідів і відпрацьовували свою. Згодом прийшли до висновку, що роковий постріл зробив  хтось із оточення Карла XІІ і  що він жертва змови. Церемонія прощання зі шведським королем відбулася  в Рицарській церкві Стокгольма.
Тривалий  військовий конфлікт повністю зруйнував економіку  Швеції.  За 18 років виснажливих військових дій на чужій території країна втратила майже всіх працездатних чоловіків. До війська призивали навіть  хлопчиків – підлітків. Офіцерський корпус, за вірність королю, отримав підвищений податок на їхні маєтності.  Втрачено   міста  Нарву, Ерествер, Нотебург, панівне становище на Балтиці.  Карл XІІ був неодружений і Шведське королівство не отримало спадкоємця. Останньою краплею стала розпочата війна з Норвегією. Тому, на думку деяких істориків та дослідників,  смерть короля влаштовувала всіх і навіть сестру Карла XІІ Ульріку Елеонору Данську, чоловік  якої Фрідріх Гессенський рвався до влади.
При розслідуванні причин загибелі Карла XІІ, підозра впала на Яна Мецнера – королівського  ад’ютанта. Ян Мецнер народився в Швеції в 1670. Все своє життя присвятив військовій кар’єрі, яку розпочав  сімнадцятирічним юнаком в Венеції під час бойових дій в Італії. З першого і до останнього дня  -  учасник Великої Північної війни.
17 червня 1709 року під Полтавою в районі селищ Гора, Нижні Млини розпочався наступ московських військ Петра І  з метою переправитися на правий берег річки Ворскли і дійти  до Полтавської фортеці. Карл ХІІ, як завжди, йшов у  першій шерензі королівських драбантів разом з козаками Івана Мазепи. В результаті інтенсивної перестрілки  був смертельно поранений в голову охоронець короля Бьортман, який закрив Карла XІІ своїм тілом від кулі. Друга куля влучила королю в п’яту лівої ноги, пройшла під стопою і залишилася під великим пальцем. Поряд знаходився неушкоджений Ян Мецнер. Батьки Бьюртмана отримали листа від короля в якому той дякував їм за сина. Серед шведів ходили навіть  легенди, що монарха, мовляв,  куля не бере і  він неубієнний та  безсмертний.
Ян Мецнер  був  помітною особою в оточенні шведського короля. Перебуваючи в Бендерах, отримав звання полковника і був призначений командуючим шведської піхотою, а в 1717 році став генералом.  На другий день, після загадкового пострілу біля стін норвежської фортеці, який раптово забрав життя шведського короля, розпочалося детальне розслідування причин його трагічної смерті. Учасники розслідування опитали всіх присутніх, хто в той роковий вечір був поряд з королем і детально обстежили місце трагедії. З`ясували, що на відстані пострілу від Карла XІІ знаходився генерал Ян Мецнер. Прихильники шведської версії,  на відміну від норвежської, робили наголос на тому, що  в день трагедії на камзолі короля не було  латунного ґудзика, який знайшов згодом охоронець  Морган Нордшерн. Цей  ґудзик відрізнявся від тих, які були на камзолі. Він не був пустотілим і мав іншу  вагу. В його порожнині виявили свинець. Причетність Яна Мецера до вбивства Карла XІІ того трагічного вечора, слідчі не змогли довести і  він продовжив кар’єрний ріст. В 1719 році Ян Менцер отримує посаду губернатора міста Гьотеборга. На цій посаді перебував до 1746 року і помер через рік в чині генерал-губернатора в своєму маєтку в місті  Гідохольм. Цікаво і те, що до трагічної загибелі Карла XІІ  він отримав поранення і втратив ліву ногу.
Мідний ґудзик з мундиру убієнного короля залишився  у  охоронця Моргана, як талісман. Він зберігав його вдома до того часу, доки не відчув слабість та  занедужав.  Звернувся до місцевого священника. Той вислухав його сповідь і порадив позбутися диявольського ґудзика. Морган викинув його на подвір’я і через деякий час відчув поліпшення. Але мідний ґудзик не загубився. В 1924 році під час земляних роботі на  колишній садибі Моргана нові власники знайшли його і здали у  музей  міста Варберг. Так би і залишився мідний ґудзик  в музейній експозиції, якби не Марі Аллен – жінка-генетик із Упсальського університету Швеції. Вона вирішила використати сучасну технологію для аналізу ДНК в вирішенні  кримінальної драми VXIII століття. Для цього необхідно було порівняти ДНК Карла XІІ із залишками ДНК на ґудзику.  Шведський король залишив нам кілька зразків ДНК. Це його мозок, пасмо волосся, плями крові на рукавицях, які зберігались в Стокгольмі. Шведи зберегли не тільки конституцію Пилипа Орлика, а й плівку, яка покривала голову новонародженого Карла XІІ.
У 1918 році шведські дослідники відкрили саркофаг Карла XІІ. Його детально оглянули і   сфотографували. А вже в наші дні Марі Аллен  дослідила ДНК, яку в собі зберіг  мідний ґудзик. Він мав дві півкулі  і був скріплений методом спаювання. Дослідниця виявила декілька щілин у стиках ґудзика. Там і зберігалася мозкова речовина, котра відклалася в момент пострілу у висок.  Експертиза встановила – ДНК належить шведському королю.  Ось так закінчилась історія про загадкову смерть короля-воїна біля стін норвежської фортеці Фредріксхальд.