Народився майбутній митець у с. Оболонь 22 січня 1948 р. Батько працював у сфері культури – у райвідділі кінофікації та керував духовим оркестром будинку культури. Мати працювала зоотехніком у колгоспі. Великий вплив на розвиток творчих здібностей мав дідусь, від якого маленький Володимир успадкував хист до малювання та здібність до образного мислення.
У 1963 р. закінчив Оболонську восьмирічну школу та вступив до Миргородського керамічного технікуму на відділення художньої кераміки. Саме під час навчання у технікумі відчув сильний потяг до скульптури, якій був вірний все своє життя.
Закінчивши Миргородський керамічний технікум у 1968 р. з відзнакою, вступив на факультет художньої кераміки Львівського інституту прикладного та декоративного мистецтва. Тут його викладачем став професор, львівський скульптор, народний художник України Дмитро Петрович Крвавич, який зумів передати обдарованому студенту те нове, що тоді йшло врозріз з усталеними традиціями. Його дипломна робота «Алегорії мистецтва» прикрасила навчальний корпус Львівського інституту прикладного та декоративного мистецтва і була високо оцінена екзаменаційною комісією.
Трудову діяльність Володимир Іванович розпочав у 1975 р. Того ж року отримав обласну молодіжну премію імені Петра Артеменка. У 1979 р. став членом Національної спілки художників.
Працював на посадах художника творчої лабораторії Полтавського фарфорового заводу (1975-1977), головного художника Полтавського фарфорового заводу (1991-1998), скульптора  Полтавського художньо-виробничого комбінату (1977-1991). З 1998 р. розпочинає викладацьку діяльність на посаді доцента кафедри образотворчого мистецтва Полтавського технічного університету.
Працює в жанрі скульптури. Твори експонувались на багатьох виставках міського, республіканського, всесоюзного та міжнародного рівнів. Його роботи відомі у Болгарії, США, Польщі.
У творчому доробку станкова та монументальна скульптура, медальєрне мистецтво.
Роботи Володимира Івановича Білоуса прикрашають наше місто – пам’ятник В. І. Вавилову (1989), Пам’ятник українській пісні в образі Марусі Чурай (1992), Пам’ятник жертвам Чорнобильської катастрофи (1996), Пам’ятник «Загиблим козакам» (1994), пам’ятник Ю. В. Кондратюку на території Полтавської політехніки, меморіальна дошка першому ректору ПНПУ В. С. Щепотьєву. Його роботи прикрашають не тільки Полтаву, а ще й інші міста Полтавської області. Пам’ятники Т. Г. Шевченку роботи В. І. Білоуса розміщені у м. Гребінка, смт Велика Багачка та смт Нові Санжари, пам’ятник М. С. Грушевському у смт Гоголеве та ін.
На жаль, талановитий скульптор та викладач рано пішов у засвіти… Його серце перестало битися 28 грудня 2003 року…
 (За матеріалами архіву ПКМВК)

23 01 22 bilous