26 лютого 2023 р. виповнилося 110 років від дня народження відомого українського археолога, одного з провідних фахівців в області ранньослов’янської археології Євгенії Володимирівни Махно.
Вона народилася в Єлисаветграді (нині м. Кіровоград) в 1913 р. у сім’ї вчителя. Після закінчення семирічної школи у 1928–1932 рр. навчалася на соціально­економічному факультеті Кіровоградського інституту соціального виховання. По тому викладала історію і  суспільствознавство в середніх школах сс. Кремінне та Лісоводи Вінницької області. У 1935 р., вона стала студенткою другого курсу історичного факультету Київського державного університету, який закінчила в 1939 р. Проте, вже з 1938 р., Євгенія Володимирівна почала працювати в Інституті археології: спочатку за договором в археологічній експедиції М. К. Каргера, а по закінченню навчання – штатним співробітником. У 1940 р. Є. В. Махно вперше очолила експедицію з обстеження  пам’яток зарубинецької та черняхівської культур на півдні Київської області (разом з М. Л. Макаревичем).
Коли почалася війна 1941-1945 рр. Є. В. Махно через сімейні обставини залишилася в Києві. Восени 1941 р. разом з іншими співробітниками вона рятувала науковий архів Інституту від знищення німецькими загарбниками. В повоєнний період Євгенія Володимирівна повернулася до роботи в Інституті археології спочатку науковим співробітником відділу первісної археології, а згодом відділу археології слов’янських племен і міст Київської Русі. В листопаді 1949 р. вона захистила кандидатську дисертацією на тему «Памятники культуры полей погребений в северо­западной части Среднего Приднепровья»,
Наукова спадщина Є. В. Махно – це понад 60 наукових публікацій, наукові звіти, зведення пам’яток зарубинецької і черняхівської культур (Махно 1960). Головною темою досліджень Є. В. Махно була, безперечно, черняхівська культура. Їй присвячено майже 30 наукових праць. Вона зібрала інформацію та картографувала понад 800 місцезнаходжень — поселень, могильників, окремих поховань, знахідок речей і римських монет, синхронних черняхівській культурі. Дискусія з приводу етнічної атрибуції черняхівської культури, яка розпочалася в середині 1950­х рр., не вплинула на переконання дослідниці — Євгенія Володимирівна назавжди лишилася вірною прихильницею її слов’янської належності.
 Євгенія Володимирівна Махно ввійшла в історію української археології як дуже активний польовик. Загалом вона взяла участь в роботі 48 експедицій, в 35 з яких була керівником експедиції або загону. Серед них найбільш відомі розкопки Пирогівського городища (м. Київ) і поселення зарубинецької культури Великі Дмитровичі (Київська область), поселень і могильників черняхівської культури: Ново-Липівське (Черкаська область), Жуківці, Соснова, Переяслав-Хмельницький (Київська область), Ягнятин (Житомирська область), Успенка (Сумська область), Берислав, Каїри (Херсонська область) та ін. У 1968—1972 рр. Є. В. Махно очолювала Черняхівський загін ранньослов’янської експедиції Інституту археології.
Дослідницькі та наукові інтереси  Євгенії Володимирівни були також тісно пов’язані і з Полтавщиною. Зокрема, у вересні–жовтні 1948 р. під її керівництвом досліджувалося поселення та могильник черняхівської культури поблизу с. Кантемирівка де було виявлено залишки наземної споруди, а на могильнику — 10 поховань (Махно 1952). У 1959 р. Є. В. Махно очолювала Максимівський загін Кременчуцької давньоруської експедиції, який досліджував черняхівське поселення біля с. Максимівка на лівому березі Дніпра. Наступного року вона керувала загоном Дніпродзержинської археологічної експедиції, який досліджував могильник в урочищі Касюрівщина неподалік хут. Компанійці. Дослідження Компанійцівського могильника продовжилися і в 1961—1965 рр. До речі, зазначимо, що і Кантемирівка і Компанійці ввійшли до списку найбільш відомих і досліджених пам’яток черняхівської культури (Махно 1971; 1976а). У 1966 р. Євгенія Володимирівна разом з Л. М. Рутківською працювала в Полтавській розвідувальній групі ранньослов’янської експедиції, а в 1967 р. з В. І. Неприною – в Хорольському загоні цієї ж експедиції.
Є. В. Махно була консультантом археологічної частини 25-томного видання «Історія міст і сіл Української РСР», в тім числі і тому по Полтавській області (вийшов 1967 р.). Євгенія Володимирівна була також активним членом Українського товариства охорони пам’яток історії та культури. Своїми ідеями та спостереженнями вона ділилася на міжнародних і регіональних конференціях, симпозіумах, семінарах. Загалом на різних наукових зібраннях вона виголосила понад 30 доповідей і повідомлень. На запрошення полтавських археологів і краєзнавців вона неодноразово  приймала участь у щорічному обласному науково-практичному семінарі «Охорона і дослідження пам’яток археології Полтавщини» (1988 – 1990 рр.), який проводив Полтавський краєзнавчий музей.  Не відмовлялася вона й від участі  в полтавських  юнацьких  науково-краєзнавчих  конференціях,  на яких виступала з доповідями, спілкувалася з юними археологами і краєзнавцями,  ділилася з ними своїми знаннями та досвідом.
Окремою сторінкою в її науковій діяльності, пов’язаній з Полтавщиною та Полтавським краєзнавчим музеєм, була робота над академічним виданням «Довідник з археології України. Полтавська область».  Довідник вийшов у 1982 р. окремою книгою у співавторстві з відомим українським вченим доктором історичних наук Д. Я. Телегіним і полтавським науковцем, корифеєм музейної справи, археологом Г. О. Сидоренко, з якою, до речі, Євгенія Володимирівна протягом багатьох років підтримувала дружні та ділові стосунки. Це видання  було одним із перших довідників з археології  в Україні і до нашого часу не втратило своєї актуальності.
За визначні досягнення в галузі археології в 1990 р. Є. В. Махно була перша відзначена премією ім. Вікентія Хвойки Українського товариства охорони пам’яток історії та культури та Інституту археології.
Життя Є. В. Махно обірвалося несподівано — 9 вересня 1992 р. вона трагічно загинула, повертаючись  додому з Інституту і була похована на Байковому кладовищі у Києві.

Література: Абашина Н. С. Євгенія Володимирівна Махно // Археологія. 1994. № 1; Абашина Н. С., Станиціна Г. О. До 100-річчя Євгенії Володимирівни Махно // Там само. 2014. № 3.
Деякі наукові статті Є. В. Махно: Раннеславянские (зарубинецко-корчеватские) памятники в Среднем Поднепровье // СА. 1955. Т. 23; Памятники черняховской культуры на территории УССР // Мат. и исследования по археологии СССР. Москва; Ленинград, 1960. № 82; Знову про локальні варіанти черняхівської культури // Археологія. 1970. Вип. 24; Некоторые факты к истории изучения дофеодального периода Древней Руси // Древ. славяне и Киев. Русь. К., 1989; Кантемирівське поселення та могильник культури полів поховань // АП. — 1952. — ІІІ. — С. 231—241; Типи поховань та планування Компаніївського могильника // Середні віки на Україні. — 1971. — 1. — С. 87—95.