26 квітня 1986 року назавжди залишиться в серцях українців. В цей день відбулася одна з найбільших техногенних катастроф ХХ століття – аварія на Чорнобильській АЕС. Вона зачепила життєве дерево 52-мільйонного українського народу. Чорнобильська трагедія стала важким випробуванням, залишила глибокий слід у пам'яті і долях сотень тисяч українців. Тоді радіоактивну амбразуру зруйнованого реактора собою закрили люди. Техніка не витримувала агресивного впливу радіації, а люди витримували. Вони вистояли, не зрадили! Світ повинен завжди пам'ятати якою ціною вдалося запобігти планетарній катастрофі ХХ століття.
Важко переоцінити роль у ліквідації аварії військовослужбовців та мобілізованих осіб, на долю яких випали найважчі і найвідповідальніші роботи. У зоні відчуження їх було майже 90 відсотків від усієї кількості відряджених. Уже в червні 1986 року в Чорнобилі перебували 94 військові частини. З Полтавщини були відряджені 25-та гвардійська мотострілецька дивізія імені В. Чапаєва, що дислокувалася в Лубнах, і Конотопська дивізія зі штабом у Пирятині. Їхній внесок у боротьбу з наслідками аварії був величезним, адже там були хіміки, сапери, зв'язківці, вертолітники, водії, представники інших військових спеціальностей. Саме ці самовіддані хлопці скидали з даху 3-го реактора графіт, дезактивовували найзараженіші ділянки, відвойовучи в радіації кожний метр землі. У зоні відчуження полтавські військовослужбовці та резервісти, яких у народі називали «партизанами», очищали від радіоактивного зараження залізничні колії, робили просіки під газопровід, огороджували 10-ти та 30-ти кілометрову зони «колючкою», проводили дезактиваційні роботи на трьох енергоблоках АЕС та забруднених радіонуклідами прилеглих територіях. У 1989 році військовослужбовці-бульдозеристи з Полтавської області «закопували» в землю покинуті села, що були розташовані в зоні відчуження.
Із підрозділами Чапаєвської дивізії потрапили в Чорнобильську зону Микола Юхимович Дибін і Василь Миколайович Антонов (на фото під час екскурсійної поїздки до Чорнобильської зони відчуження навесні 2013 року поблизу КПП «Дитятки»). Вони є героями музейної експозиції «Техногенна катастрофа ХХ століття. Полтавці – учасники ліквідації аварії на ЧАЕС», багатьох музейних тематичних заходів. Микола Юхимович згадує про своїх бойових побратимів, з якими працював на ліквідації аварії, про десятки тонн землі, завантажених вручну на бортові машини і вивезених на могильники, про невидимість і підступність радіації, про внутрішнє напруження і пригнічення від побаченого. Що таке зайти в населений пункт, де ніхто не живе, хоча все матеріальне залишалося на місцях? Здавалося, що хати досі зберігали людське тепло. Навіть висіли святкові прапори до першотравневих свят. Не доведи, Господи, хоч раз таке пережити!
Цей дощ — як душ. Цей день такий ласкавий.
Сади цвітуть. В березах бродить сік.
Це солов’їна опера, Ла Скала!
Чорнобиль. Зона. Двадцять перший вік.
Ліна Костенко
Матеріал підготувала старший науковий співробітник відділу новітньої історії Валентина Клочко
