Своє відображення прадавній символ отримав і у мистецтві епохи модерну, що характеризується синтезом різних історико-культурних традицій, освітлених ідеями гармонії і доцільності, узагальненням попереднього культурного досвіду західних і східних художніх традицій. Зусилля художників цієї течії були спрямовані на перебудову навколишньої дійсності засобами образотворчого мистецтва. Вважалося, що потрібно шукати натхнення в природних лініях, прихованому символізмі та містичних образах. Основними художніми рисами стилю було використання плавних, динамічних обрисів, переважання рослинної орнаментики.
Серед українських народних майстрів, які втілювали модерн у керамічному мистецтві, варто відзначити опішнянського майстра Омелька Колпака (1888 – 1972). Його твори відрізняються гармонійністю поєднання класичних форм із орнаментами модерного спрямування. Ремеслу він навчався у батька, разом із ним виготовляв посуд та іграшки, які потім продавали на базарах. Закінчив місцеву церковно-приходську школу, а згодом працював майстром у промислово-кооперативних артілях в Опішні, певний час проживав у м. Батумі (Грузія) та в с. Сенча Лохвицького району на Полтавщині, де організував гончарну артіль. З 1950 р. переїхав до Полтави.
У Полтавському краєзнавчому музеї імені Василя Кричевського зберігається п'ять творів майстра, що надійшли до музею ще на початку ХХ ст. Усі вони постраждали у роки Другої світової війни та наразі повертаються до життя зусиллями музейних реставраторів. Один із таких зразків, відновлених у 2023 р., – декоративна тарілка із зображенням дерева життя у стилі модерн.
Твори майстра, крім Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського, зберігаються у Національному музеї українського народного декоративного мистецтва у Києві та в Дніпровському національному історичному музеї ім. Д. І. Яворницького.
Підготувала Наталія Кондратенко, завідувач сектору науково-дослідного відділу фондів