Початкову освіту Яків отримав вдома, а у 1830 році відмінно склав іспити за 7-й клас і був зарахований вільним слухачем Ніжинської гімназії вищих наук князя Безбородька, яку згодом з успіхом закінчив.
Незабаром він був зарахований унтер-офіцером до Білгородського уланського полку, розквартированого у Чугуєві. Це звання, на прохання Якова, змінили на звання юнкера. Тут він прослужив з осені 1832 до кінця зими 1837 року. У цей період Яків Петрович написав свої повісті: "Вигнанець", "Самовбивця", "Пустеля" й ще декілька повістей і оповідань, що за його життя не були опубліковані.
29 червня 1843 р. у маєтку Т. Г. Волховської в селі Мойсівка Яків де Бальмен познайомився з Тарасом Шевченком, який тоді вперше, разом з Євгеном Гребінкою, приїхав на Полтавщину. Чоловіки потоваришували. Тарас Григорович гостював у Якова Петровича в Линовиці, а потім вони зустрічалися ще неодноразово. Саме де Бальмену Шевченко присвятив поему "Кавказ", написану 18 листопада 1845 р. у місті Переяслав, після загибелі товариша. "Искреннему моему Якову де Бальмену", — написав Тарас Григорович на титульному аркуші.
Яків де Бальмен та художник ілюстратор М. С. Башилов зробили по 39 ілюстрацій рукописного "Збірника Т. Шевченка" (переписаний де Бальменом латинкою): заставки, кінцівки, заголовні літери. Це стосувалося поем "Гайдамаки", "Гамалія", "Катерина". Крім того він створив 4 альбоми малюнків із життя людей у регіонах, де побував.
Загинув Яків Петрович де Бальмен 26 липня 1845 року в Ічкерії під час сутички з чеченським загоном у районі Шуанійських висот.
У поемі "Кавказ" Тарас Шевченко написав: "І тебе загнали, мій друже єдиний, мій Якове добрий! Не за Україну, а за її ката довелось тобі пролить кров добру..."
