Серед різноманітних за стилем і технологіями виробництва творів із глини неповторною самобутністю відрізняється кераміка Османської імперії. Найяскравішими центрами гончарного виробництва у XV – ХІХ ст. тут були Ізник, Кютаг'я та Чанаккале. Саме в Ізнику наприкінці XVII ст. виготовляли біло-блакитні тарілки та вази – ісламські аналоги китайської порцеляни. В орнаментальному оздобленні можна побачити гармонійне поєднання традиційних ісламських та китайських елементів. Діяльність гончарів цього осередку дала потужний поштовх розвитку керамічного мистецтва в інших містах краю.

Із XVI ст. невеликим, але продуктивним осередком виробництва стало м. Кютаг'я, розташоване неподалік від багатих покладів глини. На місцевих виробах часто зустрічається поєднання ісламських та християнських мотивів.
Значно відрізняється за стилем кераміка із м. Чанаккале. Віртуозні, витончені пляшки та вази з акуратно виліпленими ручками та міфічні, загадкові фігури тварин одразу привертають увагу. Цікаво те, що у чомусь схожі форми зустрічаються серед виробів українських гончарів.
У зібранні Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського зберігається цікавий зразок столового посуду із останнього осередку – підставка для яйця. Тонкий глиняний черепок із зовнішнього боку прикрашений відбитком штампу у вигляді стилізованого рослинного орнаменту, що поділяє посудину на сектори, у центрі кожного – нечітка тугра (персональний знак ісламського правителя). Фігурна ніжка виконана у вигляді восьмипелюсткової квітки. Предмет належить до частини музейного зібрання, сформованої ще до початку Другої світової війни. Можна припустити, що до музею він потрапив разом із рештою речей, привезених Павлом Павловичем Бобровським (1860 - 1944), кадровим військовим, капітаном артилерії російської армії, якому належала ідея створення при музеї «зібрання класичних старожитностей», які він зібрав, мандруючи Єгиптом, країнами Близького і Далекого Сходу. У роки Другої світової війни підставка була пошкоджена, наразі її відреставровано і підготовлено до експонування.

Підготувала Наталія Кондратенко, завідувач сектору науково-дослідного відділу фондів