Другого серпня шанують пам’ять старозавітного пророка Іллі, який своє життя присвятив служінню Богові. В українській народній традиції він вважається покровителем землеробства. Цього дня рідко не гримить і не дощить, а інколи ллє як із відра («На Іллі до обіду літо, а після обіду осінь» — прислів’я). І хлібороби пильно слідкують за погодою, бо погожий день їх не порадує — у наступному році буде недорід зернових. А з борошна цьогорічного урожаю на святковий обід у родинах готують пироги, вареники та особливий хліб, який батько розділяв і роздавав строго від найстаршого до наймолодшого члена сім’ї. Традиційно, після Іллі, завершуються жнива («Серпень серп гріє, а воду холодить» — прислів’я), починається озимий посів жита і пшениці («Ходить Ілля на Василя, Носить пугу житяну, Куди махне, жито росте, Жито-пшениця, всяка пашниця» — колядка). Свято Іллі слугує символічною межею, коли літо починає переходити в осінь, а буяння змінюється спокоєм.