Видатний літературознавець, перекладач і письменник Григорій Йосипович Майфет народився 1 серпня 1903 року в містечку Ромни, Полтавської губернії, в родині дрібного канцеляриста. 1913 року сім’я переїхала до Полтави, де Григорій закінчив спершу гімназію імені Сковороди (1920 р.), а потім вступив на фізико-математичний факультет місцевого Інституту народної освіти, який закінчив 1924 року. 1925 року вступив до аспірантури Харківського інституту ім. Т. Г. Шевченка. Тоді ж дебютував як дослідник: стаття «Дані красного письменства про вплив музики на людину в освітленні рефлексології» в журналі «Музика». 1926 вийшла його книга «Матеріали до характеристики творчості П. Тичини» — одне з перших ґрунтовних досліджень творчості поета, два томи його праці «Природа новели» (1928 і 1929 рр.) стали добрим посібником з літературної творчості для багатьох авторів і дослідників. До 1934 року бібліографія матеріалів його авторства сягала більше сотні пунктів: дослідження літератури, літературної творчості, перекладознавства.

5 грудня 1934 року радянська влада видала ордер на арешт Майфета за вигаданими звинуваченнями в контрреволюційній діяльності. Вирок — 10 років таборів, після звільнення з яких він був змушений лишитися в селищі Канін біля Печори. Як «соціально-ворожому елементу» йому перекрили доступ до великих міст СРСР. Після невдалої спроби повернутися й осісти в Полтаві — через спротив радянської адміністрації, йому неможливо було знайти роботу за фахом — Григорій Майфет повернувся до місця вимушеного поселення. Останні десятиліття свого життя намагався продовжувати дослідницьку роботу: писав рецензії на фільми, досліджував коротку прозу, готував великі роботи про творчість Шевченка й Нечуя-Левицького. Але через тиск влади уся його робота була зупинена, повернення до публічного наукового дискурсу не вдалося. 13 вересня 1975 Григорій Майфет вчинив самогубство. Його ім’я — одне з тих, які ще необхідно повертати в нашу колективну пам’ять, попри всю жорстокість епохи, з якою він зіткнувся за життя.