Розташована в західній частині села Білоусівка Чорнухинської селищної громади Лубенського району Полтавської області, на рівній місцевості, біля дороги на с. Синяківщина, за адресою: вул. Мележика, 52. Від дороги до садибного будинку веде парадна алея, колись обсаджена деревами (деякі збереглися). Будинок одноповерховий, Т-подібний у плані, цегляний. Із північного чолового фасаду до основного об’єму прибудований монументальний критий ганок (тераса) із вісьмома масивними цегляними колонами. Основний об’єм будинку досить багато декорований цегляним декором.

Головний та дворовий фасади розкріповані пласкими пілястрами. Кути будівлі підкреслені рустованими пілястрами. Віконні отвори увінчані замковими каменями, а підвіконня – декором. Увінчуючий карниз має чотири заломи та декор у вигляді сухариків. Цегляний декор сформований за рахунок різноглибинної укладки цегли відносно основного поля стіни за принципом «біле по білому».
Прибудова з півночі має меншу висоту та на багато скромніший декор. Можливо, зведена пізніше. Більша прибудова з заходу фактично не має декору і, вочевидь, виконана у радянські часи. Зі східної сторони влаштовані фундаменти іще однієї прибудови, яку так і не завершили. Найстаріша та найбільш цінна частина будинку – середня, прямокутна в плані. Дах має чотири схили. Стилістичні особливості декору дозволяють віднести будинок до стилю історизм (єпархіальний), у той час, як монументальний багатоколонний ганок тяжіє до класицизму. Таке поєднання стилів могло виникнути під час перебудов. Історія маєтку ще має багато невизначеного. Можна припустити, що садибний будинок збудували поміщики Петровські, які мали у селі маєток. Білоусівка пов’язана із життям та творчістю великого Кобзаря. Приблизно у 1843 – 1845 рр. Тарас Григорович Шевченко гостював тут у поміщиків П. Мартоса і С. Петровського. Доньці останнього Прасков’ї (Парасці) Петровській поет присвятив поему «Тополя». Дещо пізніше новими власниками маєтку стали Бебелі. Станом на 1859 р. населення села досягло 1360 осіб в 189 дворах. Після скасування кріпосного права у 1861 р. велика кількість земель потрапила до рук поміщика Бебеля. Потім господарство і маєток перейшли до його прийомного сина Андерсона. Під час революційних подій 1905 – 1907 рр. селяни Білоусівки вимагали землю від пана Андерсона. Натомість у село увійшов урядовий козачий загін. У радянські часи в садибі Петровських-Бебелів влаштували загальноосвітню школу. У зв’язку зі зменшенням кількості учнів, ця школа була розформована у 2016 р. Зараз у будівлі колишнього маєтку діє дошкільний начальний заклад. За дворовим фасадом садибного будинку, на північ, розташований колишній ландшафтний парк маєтку, що простягнувся вздовж течії струмка і нагадував у плані літеру «С». Площа парку становить близько 8 га. Тут збереглися окремі старі дерева, зокрема, столітні сосни. Є місток через струмок. Місцеві освітяни розробили для дітей маршрут по парку з кількома зупинками, встановили інформаційну табличку. Таким чином, маєток у Білоусівці має розглядатися як комплекс пам’яток. Окрім об’єкту архітектурної спадщини, тут виявлений об’єкт садово-паркового мистецтва, який потребує досліджень та охорони.
Садибний будинок Петровських-Бебелів у с. Білоусівка є оригінальною та цінною пам’яткою історії та архітектури XIX –ХХ ст. Потребує додаткових досліджень і охорони, як і виявлений ландшафтний парк колишнього маєтку. Важливим є вивчення питання зв’язку садиби з постаттю Тараса Григоровича Шевченка. Наказом Міністерства культури, молоді і спорту України від 25.02.2020 року № 1062 занесено до Державного реєстру нерухомих пам’яток України, як пам’ятка історії місцевого значення, охоронний номер 2979 Пл.

23 08 17 budynok