Нещодавно виповнилося 120 років від дня народження українського письменника, перекладача і літературного критика Григорія Йосиповича Майфета. Цій даті був присвячений матеріал на нашій сторінці, а сьогодні хочеться доповнити його розповіддю про цікавий архівний документ, пов'язаний з ім’ям нашого видатного земляка. Мова піде про чернетку нарису «Полтава в біографії Г. Й. Майфета» відомого краєзнавця і літературознавця Петра Петровича Ротача, яка зберігається в одній зі справ його особового фонду в Науковому архіві Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського. Документ — 22 аркуші рукописного (рукою П. Ротача) тексту, який складається із різночасових фрагментів, вірогідно 1966–1989 років, із численними виправленнями й доповненнями олівцем, чорнилами й кульковими ручками різного кольору, що створює неабиякі труднощі при прочитанні.

Відомо, що Петро Ротач тривалий час працював над укладанням біо-бібліографічного довідника «Літературна Полтавщина» і протягом 1965–1971 років опублікував 577 статей-персоналій до нього в журналі «Архіви України». Він планував включити туди й статтю про Г. Майфета, а тому розшукав його наприкінці 1964 року на далекій Півночі, у селищі Канін Комі АРСР, і написав листа-прохання про надання автобіографічної інформації. Між колегами-літературознавцями зав’язалося листування, яке тривало майже десять років і спричинило низку важливих і пам’ятних зустрічей.

Так сталося, що епістолярна спадщина обох письменників розпорошена по кількох державних та приватних архівах, тож нам поки що достовірно невідомо місце знаходження листів Г. Майфета до П. Ротача, але у своєму нарисі Петро Петрович докладно переповідає їх зміст, наводить великі цитати, розкриває історію свого спілкування з Григорієм Йосиповичем та особами із його близького оточення. Дослідник підкреслює нерозривний зв'язок Г. Майфета з Полтавою, цитуючи лист від 1 листопада 1964 року: «Я дуже хочу приїхати в Полтаву й — не можу: боюся, що серце не витримає спогадів — адже все життя пов’язано в мене з Полтавою».
У цьому ж листі Григорій Йосипович категорично відмовляється від честі бути включеним до довідника, над яким працює Петро Ротач: «Біографія кожного з нас — це уособлена праця… У мене ж не вціліло жодного рядка з всього, написаного мною. А писав я досить багато, як мовиться, плідний…» Навіть точних назв і дат видання своїх книжок не може назвати, а «справа в тому, що після так званих «методів слідства»… зовсім позбувся пам’яті, пізніше відновив її частково, та й то ціною великих зусиль».

Також у документі цитуються інші листи, розповідається про обставини життя Г. Й. Майфета після реабілітації, відвідини Полтави, роботу над дослідженням творчості С. Цвейга та І. Нечуя-Левицького, робляться акценти не тільки на літературну працю, але й на побутові моменти, наводяться спогади людей із близького оточення літературознавця, називаються причини, що не дозволили письменнику повернутися до дорогої серцю України.
«Ви питаєте про моє життя-буття? Живу (вірніше, доживаю) бобилем, все трачу на книжки, ходжу обірванцем, завжди без копійки, та це мене не пригнічує. Я звик до злигоднів, і тоді, коли працював в літературі, ця праця оплачувалася низько. Працювали ми не заради грошей, а з міркувань іншого порядку. Тепер ці мотиви ледве чи зрозумілі…» (З листа від 17.11. 1964 р.).

Обсяг цієї публікації не дозволяє розмістити повністю унікальний документ і детально його проаналізувати, хоча він, безсумнівно, того вартий. Але ми плануємо після ретельного дослідження здійснити його публікування із необхідними коментарями на сторінках одного із музейних наукових видань.

Підготувала наукова співробітниця наукової бібліотеки музею Світлана Капко.