Народна картина «Козак Мамай» була відомою по всій Україні та у місцях української колонізації ХVІІІ–ХІХ ст. За влучним виразом мистецтвознавця та етнографа Данила Щербаківського «малюнки ці були дуже улюбленими: їх не тільки чіпляли по стінах як картини, але й робили на дверях, шафах, скринях, вуликах… по всій Україні від Дону до Карпат…».
До Другої світової війни (1939–1945) у зібранні Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського зберігалося 11 зразків народного малюнку «Козак Мамай», однак, часи воєнної круговерті – систематичні грабунки німецькими окупантами та пожежа 1943 р. – позбавили фонди закладу безцінних раритетів, збіднивши та обкраявши колекцію народних старожитностей.
Основою збірки були 4 полотна, що у 1906 р. разом із іншими предметами надійшли з Лубенського музею Катерини Скаржинської. Вони стали першими екземплярами цієї народної картини у колекції Природничо-історичного музею Полтавського губернського земства.
У 1914 р. Кость Мощенко, завідувач етнографічного відділу, придбав у Полтаві черговий варіант картини «Козак Мамай». Наступного 1915 р. він здобув ще два народні малюнки. Один із них – більш пізній варіант: головний герой грає на гітарі, поряд зображені два козаки, що варять страву в казані.
Останнього «Козака Мамая» придбав Я.О. Риженко, керівник етнографічного відділу Центрального пролетарського музею Полтавщини, у 1929 р. у добродійки Вербицької з Котельви. Він же, укладаючи огляд зібрання народних картин до 35-річчя діяльності музею, констатував: «Збірочка народного малюнку складається з 25 примірників. В основі збірки лежить 10 малюнків у різних варіантах «Козак Мамай», що їх дістано музеєм в різних місцевостях на Полтавщині».
У фондах музею зберігається надзвичайно цінне джерело – негатив на склі, ймовірно виконаний К.В. Мощенком у 1923 р. Позитив знімку дає уявлення про частину експозиції українського мистецтва, де розміщувалися три картини «Козак Мамай». У 1920-х рр. відділи Полтавського музею знаходилися у двох спорудах – земстві та Просвітницькому будинку імені Миколи Гоголя (нині приміщення Полтавського обласного архіву та кінотеатру «Колос»). У останньому до 1924 р. і була розгорнута експозиція підвідділу українського народного мистецтва