Побут та культура українців віддавна були нерозривно пов’язані зі своєрідним серцем будь-якої оселі – піччю. Культ печі традиційно символізував родинний затишок та добробут. Важливим елементом оздоблення та функціональною частиною печі ще з кінця XIV ст. стають кахлі.

У XVIII ст. з'явилася тенденція робити різні за оформленням печі в кожній із кімнат будинку. Окрім того, на кахлях однієї печі сюжети не повторювались. ХІХ ст. принесло зміни у їх декоративне оздоблення. Поряд із кахлями, традиційно прикрашеними рельєфними орнаментами, з’являються вироби з малюнками по гладкій поверхні. В Україні працювало чимало іноземних майстрів-гончарів, діяльність яких сприяла розповсюдженню розписів по білій емалі. Окрім того, є приклади, коли для облицювання печей в багатих маєтках плитки замовляли в Нідерландах та Саксонії. Роботи місцевих гончарів також підкорювались новим смакам та вподобанням населення.

Зібрання авторських кахлів Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського нараховує понад 300 одиниць зберігання. 93 із них створені в опішнянському керамічному осередку відомим майстром-кахлярем Іваном Гладиревським. Перший успіх прийшов до самобутнього митця через чотири роки, після того, як він у 1889 р. долучився до гончарного промислу.
Кахлі І. Гладиревського привертають увагу своєю святковою яскравістю та модерною зображальною естетикою. Серед основних декоративних елементів – квіткові й орнітоморфні мотиви, виконані на білому або кольоровому тлі у модерному ключі. У колекції зберігаються полив'яні та неполив'яні зразки. Стилістично останні співвідносяться із полив’яними кахлями. Можна, однак, припустити, що виготовлені вони були як більш дешевий варіант, адже ангобовий малюнок досить легко забруднюється та пошкоджується у процесі побутування. Проте відсутність полив’яного покриття мала знизити вартість виробу, зробивши його доступним для менш заможних покупців.
Митець тісно співпрацював із багатьма представниками прогресивної української інтелігенції – С. Васильківським, М. Самокишем, О. Сластіоном. Особливо ж тісні зв’язки він підтримував з В. Кричевським, який охоче залучав народного майстра до декоративного оздоблення спроектованих ним будинків у стилі українського модерну, зокрема, і будинку губернського земства у Полтаві (нині тут розташований Полтавський краєзнавчий музей імені Василя Кричевського).

Підготувала Наталія Кондратенко, завідувач сектору науково-дослідного відділу фондів