Мета Всесвітнього дня журавля – звернути увагу світової спільноти до проблем збереження цих птахів.
Журавлі птахи відомі. Їх батьківщиною вважається Північна Америка, звідки вони мігрували спочатку в Азію, а звідти в Африку і Австралію. Всього у світі налічується 15 видів журавлів. Вони поширені по всій земній кулі, виняток становлять Антарктида і Південна Америка. На Полтавщині поширений журавель сірий. У минулому, за свідченням відомого дослідника орнітофауни Полтавщини М. І. Гавриленка, на степових територіях краю був відмічений як випадковий вид і журавель степовий (малий, красава). Пару цих птахів дослідник спостерігав у цілинному степу поблизу Разумовки у Костянтиноградському повіті Полтавської губернії у травні 1913 р. У наш час це зникаючий червонокнижний вид.
Журавля сірого в народі називають віщуном – провісником весни або зими за приємний голос (курликання, яке чимось нагадує звук горна), що він подає під час повернення з вирію весною і при осінньому відльоті. На прольоті зграя журавлів вишиковується характерним ключем. Кут, який при цьому утворюється, складає 55 градусів. Зграя летить набагато швидше, ніж птах-одинак. Клином летіти легше: у такому строю серця у пернатих б’ються повільніше, ніж коли вони літають поодинці. Крім того, птахи частіше ширяють, завдяки чому теж економлять сили. Кожна особина прямує у повітряному потоці, який створюють помахи крил сусіда. Найменш вигідна позиція ватажка: коли він втомлюється, то переходить в кінець ключа, а його місце займає хтось із середини. Таким чином, журавлі подорожують до Північної і Північно-Західної Африки, на Близький Схід до місць зимівлі, а весною навпаки – на Україну, до місць гніздування. Тримаються птахи найглухіших місць, лісових боліт, вологих луків. Прилетівши великими зграями, розбиваються на пари. Перед початком гніздування відбуваються «танці» – самка і самець стають у різноманітні пози (поклони, стрибки, повороти на місці). Захоплююче видовище! Для самих птахів це ще й важливий «шлюбний ритуал». Гнізда влаштовують на землі, кладка складається з 1-2 яєць. Яйця висиджує самка протягом 30 днів, а журавель в цей час знаходиться на варті неподалік від гнізда. Причому захищає кладку і своїх пташенят від ворогів самозречено. Пташенята з’являються зрячими, вкритими пухом і через кілька днів залишають гніздо. Через чотири місяці вони досягають розмірів дорослих. Гніздяться ці птахи щорічно на одній і тій же території. Журавлі – однолюби. Пари у них на все життя, за однією версією, після загибелі партнера, другий довго знаходиться біля нього і видаючи сумний крик, гине скріплюючи свою вірність смертю, за іншою – прилітає на це місце декілька років. Здавна у всьому світі поважали і схилялись перед цими птахами. Елегантна зовнішність, трубний голос, зворушлива прихильність один до одного, вражаючі танці, кмітливість і обережність привертали увагу людей. Вважали, що вони є носіями щастя і мають здатність передавати це щастя іншим. Птахів визнавали символом пильності. На гербах, гобеленах сірого журавля зображують на одній нозі, з каменем зажатим в іншій. В різних країнах світу з журавлями пов’язують численні повір’я, легенди, прикмети. Українці дають таку пораду: «Як побачив весною журавля, треба вголос сказати «веселик», то цілий рік весело тобі буде, а як сказати «журавель» – журитимешся весь рік».
За спостереженнями М. І. Гавриленка, у 20-і роки ХХ ст. журавель сірий був звичайним на гніздуванні і багаточисельним на прольотах. Тепер це рідкісний вид, включений до Червоної книги України. Зміна чисельності пов’язана із фактором непокою на гніздуванні, зіткненням із електролініями, використанням пестицидів, браконьєрством, осушенням боліт. Слід зазначити, що у наш час відбувається тенденція до зростання чисельності цього виду. На Полтавщині журавель сірий охороняється на території багатьох заповідних об’єктів: Пирятинський Національний природний парк, Регіональний ландшафтний парк «Кременчуцькі плавні», ландшафтний заказник «Великий і Малий Лиман» та орнітологічний заказник «Лабурівський» на Котелевщині, гідрологічний заказник «Артополот» на Гадяччині.


Підготувала Світлана Кигим – старша наукова співробітниця науково-дослідного експозиційного відділу природи ПКМ імені Василя Кричевського.
