Глафіра Іванівна Псьол (у заміжжі Дуніна-Борковська) народилася 24 жовтня 1823 року в с. Псільське на Полтавщині. Походила з родини збіднілих дворян. Її дід служив на Запорозькій Січі, батько був колезьким секретарем у канцелярії малоросійського генерал-губернатора М. Г. Рєпніна-Волконського. У 1823-1824 роках під час епідемії померли батьки, тож Глафіру та її сестер Тетяну й Олександру взяла під опіку родина Рєпніних. Варвара Олексіївна влаштувала їх до Полтавського інституту шляхетних дівчат, патронесою якого була. По закінченні навчання в цьому закладі панянки мешкали в Рєпніних.

У 1843 році Глафіра в Яготині познайомилася з Тарасом Григоровичем Шевченком. Це містечко Пирятинського повіту Полтавської губернії тоді належало Рєпніним.
Між Т. Шевченком та Г. Псьол виникли дружні стосунки. Він був зачарований талантом молодої художниці-аматорки. У грудні 1843 року Тарас Григорович працював у її майстерні. У своєму листуванні з В. М. Рєпніною та А. І. Лизогубом він неодноразово згадував Г. Псьол зі щирою симпатією. У 1846 році Глафіра Іванівна зустрічалася з Тарасом Григоровичем у Києві й востаннє — у Москві після його повернення із заслання. На думку письменника, літературознавця Г. Д. Зленка, Т. Г. Шевченко присвятив Глафірі Іванівні вірш «І широкую долину, і високую могилу...».
Г. І. Псьол написала портрети В. О. Рєпніної, М. Г. Рєпніна, В. М. Рєпніної, П. Д. Дуніна-Борковського та ін. У її робочому альбомі, що зберігався у приватній колекції, були начерки портрета Т. Г. Шевченка.

Померла Г. І. Псьол у Москві 26 квітня 1886 року.

Підготувала Ганна Барська, завідувачка науково-дослідного експозиційного відділу історії пізнього середньовіччя та нової історії