Потреба вимірювати час виникла у людей давно. Вже у найдавніших цивілізаціях використовували сонячні, водяні та пісочні годинники. Сучасний поділ доби на 24 години походить із Давнього Єгипту, а «секунди» і «хвилини» як категорії часу з’явилися ще у Вавилоні. Перші ж механічні годинники сконструйовані у Західній Європі в ХІІ-ХІІІ ст. Це були баштові годинники, які кілька століть міцно утримували монополію у вимірюванні часу. Дещо пізніше виникає клас «інтер’єрних годинників», до яких традиційно відносять підлогові, консольні, настінні й камінні.

Представлений тут годинник — предмет із довоєнного зібрання Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського. До колекції він був переданий разом із іншими речами у 1906 р. Катериною Миколаївною Скаржинською. В роки Другої світової війни його було евакуйовано до м. Уфи (РРФСР), а в 1948 р. повернено до Полтави.

Корпус має вигляд стилізованої годинникової вежі з дерева, декорований філігранними бронзовими елементами, що поєднують готичні та барокові мотиви. Загальна висота футляра 33 см. Торці прикрашають барельєфи античних людських облич. Циферблат круглий (діаметром 11 см), центральна його частина змодельована у формі шестипелюсткової квітки, наявні отвори для заводу ключем. Маятник із регульованим підвісом. Римські цифри розміщені на окремих порцелянових платівках. Витончений антикварний «годинник Скаржинської» — справжня ілюстрація життя епохи.

Підготувала Людмила Чеботарьова, завідувачка сектору науково-дослідного відділу фондів