3 грудня 2022 р. виповнилося 300 років від дня народження Григорія Савича Сковороди. Цей рік офіційно був проголошений роком видатного філософа. У нашій країні цей ювілей відзначався на державному рівні. Міністерство культури та інформаційної політики України сприяло тому, що цей день увійшов до переліку ювілейних дат ЮНЕСКО 2022 року.

Наукові співробітники Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського протягом минулого року підготували та втілили у життя музейний проєкт «Мандрівний філософ Григорій Сковорода». Інтерактивні заходи цього проєкту проходять і нині для студентської та учнівської молоді.

Філософія Сковороди виходить за межі видимого світу, а сутність людини поринає у царство духу. Він винайшов свою формулу досягнення щастя, жив так, як учив і учив так, як жив. Саме тому його філософія припала багатьом до душі. Григорій Сковорода закликав «пізнати себе». Коли відбудеться пізнання, зможеш відкрити серце, після чого станеш щасливим. А потім від твого серця прийде щастя. Джерелом щастя є «сродна праця». Лише людина, яка віднайшла себе, реалізувала свої таланти й здібності, може пізнати радість, любов і спокій. На думку Григорія Сковороди, однією з найважливіших засад життя людини і світу є «нерівна рівність». Ідея полягає в тому, що всі люди й світ різні.
Велике значення він приділяв досконалості людського тіла, а для цього проповідував правильне харчування, фізичне здоров’я, гігієну. Підкреслював єдність морального та тілесного здоров’я.

У Григорія Сковороди була повна гармонія з природою і природним середовищем. Він вважав її досконалим організмом: «Бог найкращий астроном і найкращий агроном. Вічная природа Мати зайвини не може мати. Найпотрібніше в тобі ти знайдеш лише в собі», — писав мислитель. У своїх творах при розгляді соціальних явищ він застосовував біологізм, тобто використовував приклади поведінки звірів та птахів, порівнюючи їх з людськими якостями.

Відомо про музичну обдарованість та артистизм Григорія Савича. В дитинстві Григорій співав у церкві рідних Чорнух, мав досконалий слух і голос. У цей час навчився грі на сопілці та скрипці. На сопілці навіть міг передавати голоси птахів. Ще зі студентських років він брав участь у постановці драм і вертепних вистав, писав музику до деяких із них. У Києво-Могилянській академії співав в хорі, навчився грати на органі, флейті, лірі, гуслях, бандурі, тому був незамінним у студентському оркестрі. У 1742 р., витримавши серйозні іспити, потрапив до Петербурзької співочої капели і став солістом хору з матеріальним забезпеченням. Але у 1744 р. звільнився з капели, повернувшись до навчання до Києво-Могилянської академії. Музика була головною у світосприйнятті Г. Сковороди. Він писав: «Музика — це великі ліки в скорботі, втіха в печалі, забава в щасті». Збірку поезій він не випадково назвав — «Сад божественних пісень», а твори — сонатами, симфоніями.

Григорій Савич Сковорода був представником класичного бароко. У ліричних поезіях він поставав як мислитель, у філософських працях як лірик. Найважливішою з усіх наук він вважав науку про людину та її щастя. І тому так важливо й зараз нести його вічне слово. У ці складні часи, як ніколи, ідеї Г. С. Сковороди є дороговказом для багатьох із нас.

23 12 03 skovoroda01

23 12 03 skovoroda01

23 12 03 skovoroda01

23 12 03 skovoroda01

Підготувала Ганна Барська — завідувачка науково-дослідного експозиційного відділу історії пізнього середньовіччя та нової історії