С. П. Тимошенко — один із засновників УАН, академік УАН (1918). Перший академік НАН України в галузі механіки. Ініціатор створення та перший директор Інституту технічної механіки УАН (1918–1920) (нині Інститут механіки НАН України, який носить ім’я С. П. Тимошенка (1967).
Народився в сім’ї землеміра-таксатора Прокопа Тимофійовича Тимошенка (1847–1932) та доньки відставного військового Юзефіни Яківни Сарнавської (1854–1922). Навчався в Роменському реальному училищі (1889–1896) (м. Ромни Полтавської губернії), нині — Роменський ліцей № 2 імені академіка А. Ф. Йоффе. Вчений, ім’я якого носить школа, був приятелем Степана Тимошенка, а в зрілому віці вони підтримували дружні стосунки.
У 1896–1901 здобув вищу освіту в С.-Петербурзькому інституті інженерів шляхів сполучення, де і залишився асистентом механічної лабораторії. У 1906–1911 та 1917–1920 викладав у Київському політехнічному інституті, у 1912–1917 – професор інститутів у Петрограді. У 1920 виїхав до Югославії, де працював професором кафедри опору матеріалів Загребського політехнічного інституту. Згодом переїхав до США, де у 1927–1936 – професор Мічиганського університету, у 1936–1960 очолив кафедру механіки Каліфорнійського університету у Стенфорді. Був організатором відділу механіки при Американському товаристві інженерів-механіків, яке у 1957 заснувало почесну нагороду – медаль Тимошенка із формулюванням: «На честь С. П. Тимошенка, всесвітньовідомого авторитета в галузі прикладної механіки, і пошанування його внеску як автора і вчителя». Першу медаль присудили йому самому «за неоціненний внесок і особистий приклад лідера нової ери у прикладній механіці».
Рідну землю відвідав двічі 1958 і 1967 роках. Брав участь у наукових симпозіумах. Побував у Львові, Харкові, Києві. Приїхавши у 1967 до Ромен, С. П. Тимошенко перш за все відвідав колишнє реальне училище – згаданий ліцей № 2. У своїй промові перед її вчителями і учнями, наголосив: «Дякуючи цій школі, я витримав конкурсний іспит без будь-яких ускладнень. Без ніякої сторонньої підготовки прямо з цієї школи та від місцевих викладачів поїхав до Петербурга і витримав іспит. Так що я всіма досягненнями зобов’язаний цій школі».
Від 1964 Степан Прокопович Тимошенко мешкав у своєї доньки Ганни Гельцельт-Тимошенко у м. Вупперталь, де і помер на 94 році життя.
Шанують і пам’ятають С. П. Тимошенка на його Батьківщині в Україні. Президією НАН України в 1997 засновано премію імені С. П. Тимошенка за видатні досягнення в галузі теоретичної та прикладної механіки. У 1995 у Києві, на будинку по вул. Гоголівська, 23, де мешкав вчений, було відкрито меморіальну дошку. В 1998, з нагоди 120-річчя від дня народження, видатному вченому і педагогу біля головного корпусу Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» встановлено пам’ятник. У м. Ромни на будинку колишнього реального училища, де навчався всесвітньовідомий учений-механік, відкрито меморіальну дошку, а у рідному селі Шпотівці у 2021 на честь братів Тимошенків, які зробили вагомий внесок у світову науку, культуру та мистецтво – пам’ятний знак.
Підготувала Світлана Кигим — старша наукова співробітниця науково-дослідного експозиційного відділу природи Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського