Року 1860-го, 5-го дня місяця січня (за старим стилем 24.12.1859 р.) у м. Золотоноші Полтавської губернії народився талановитий дослідник — Василь Ляскоронський.
За своє життя Василь Ляскоронський здійснив багато гідних речей, про які варто було б розповісти. Його дослідницька кар’єра була яскравою та багатогранною, а життя минуло у вирі плідної роботи в колі провідних українських вчених. Він був мандрівником, який у свій час пройшов тисячі кілометрів Україною та державами Європи; він був людиною, яка думками мандрувала на тисячі років в минуле. Його доробок та життя варті багатьох слів, але сьогодні хотілося б нагадати про його вклад у дослідження Руси і пов’язаного з Полтавщиною Переяславського князівства.
Василь Ляскоронський зацікавився минулим ще з юності. У кінці 1870-х він навчався в Лубенській гімназії, де його вчителем був Федір Камінський — перший дослідник Гінцівської палеолітичної стоянки. Разом з учителем, Василь Ляскоронський проводив археологічні розкопки та розвідки, відточуючи власну майстерність. У період навчання в Київському університеті Святого Володимира (1880–1885 рр.) він стає учнем Володимира Антоновича, знайомиться з Михайлом Грушевським та з головою поринає у київське академічне середовище.
Знаковими можна вважати дослідження Василя Ляскоронського на території Полтавської губернії. В ході експедицій були знайдені, замальовані, описані та нанесені на мапу десятки городищ та поселень епохи Руси, знайдено багато різночасових курганів, майданів, а також досліджено легендарні Змієві Вали. За результатами багаторічних досліджень були опубліковані вартісні й цікаві донині праці: «Исторія Переяславльской земли съ древнѣйших временъ до половины XIII столѣтія» (1897 р.), «Городища, курганы, майданы и длинные (змиевые) валы в области днепровского Левобережья» (1911 р.) тощо.
Ще варто згадати археологічні дослідження в Києві та на Київщині у співпраці зі знаменитим археологом Вікентієм Хвойкою. Василь Ляскоронський брав участь у розкопках на подвір’ї Софіївського собору в Києві («Розкопки в подвір'ї Софійського собору в Київі. Осінь 1925 р.»), а також в розкопках знаменитих Золотих Воріт у Києві: «Звідомлення про розкопи біля "Золотої брами" у Києві восени 1927 р.»
При досліджені спадщини Руси Василь Ляскоронський виявляв неабияку наполегливість. Чого вартий сам той факт, що заради глибшого дослідження теми походження Руси він вивчив давньоісландську мову, прочитав автентичні середньовічні ісландські саги та започаткував результативну співпрацю з ісландським академічним середовищем, що тривала більше 35 років. Така складна робота була проведена в кінці ХІХ й на початку ХХ ст. Усе це свідчить про непересічність характеру та талановитий розум Василя Ляскоронського. І саме це хотілося б згадувати в цей день.
Підготував Денис Шейко, молодший науковий співробітник відділу археології