12 січня 1832 року народилася Єлизавета Скоропадська, гідна спадкоємиця двох впливових козацьких родів Скоропадських та Тарнавських. Вона пов’язала своє життя із Полтавою, узявши шлюб із одним з найбагатших чоловіків губернії — Левом Милорадовичем. І надалі увійшла в нашу історію саме як Єлизавета Милорадович.

Позаочі її називали «гетьманшою». Молода аристократка стежила за революційними подіями Весни народів в Європі, симпатизувала молодим народам, що боролися за свою державність, та ностальгувала за славною козацькою минувшиною. Її кумирами були Джузеппе Гарібальді, один з лідерів італійського Рісорджименто, та Павло Полуботок, нескорений гетьман, який пішов проти російського імператора Петра І, відстоюючи право на українську політичну самостійність. Вона бачила спільність між українцями та молодими новопосталими націями, і не розуміла колишню козацьку еліту, що перейшла на службу до російського імператора. Жінка, що мріяла аби її син був схожий на П. Полуботка, та на день смерті імператора Миколи І планувала бал — такою була Єлизавета Милорадович.

Змалку вихована в патріотичному аристократичному середовищі, вона була прихильницею української культури. У полтавському будинку подружжя Милорадовичів регулярно влаштовувалися прийоми провідних діячів українського мистецтва. До них постійно навідувалися: М. Лисенко, М. Кропивницький, М. Старицький, І. Карпенко-Карий, М. Башкирцева, М. Заньковецька, Г. Затиркевич-Карпинська та інші.
В день перепоховання Шевченка в Полтаві вона зініціювала урочисту прощальну ходу та організувала посадження першого в Україні пам’ятного шевченківського дуба, що й досі росте у мікрорайоні Павленки.

Єлизавета Милорадович була фундатором та активною членкинею Полтавської громади і очолювала Полтавське дамське благодійне товариство.

Наслідуючи прикладу батька, Скоропадського Івана Миколайовича, вона підтримувала розвиток української освіти: сприяла відкриттю освітніх закладів, зокрема подарувала свій будинок по вулиці Юліана Матвійчука Олександрівському реальному училищу, фінансово підтримувала Маріїнську жіночу гімназію, опікувалася вихованками Полтавського єпархіального жіночого училища. На її кошти друкувалися українськомовні підручники. Для збереження та поширення української мови Єлизавета Милорадович вклалася в заснування Наукового товариства імені Т. Шевченка у Львові, в якому друкувалися вчені та громадські діячі з Наддніпрянської України.

Вона була жінкою романтичної епохи, жінкою, яка бачила становлення нових європейських націй, жінкою, яка, слідуючи найкращим аристократичним традиціям, прагнула вести за собою націю свою.
Пам'ять про протекторку української культури в Полтаві увічнює збережена частина мармурового надгробку перед входом до Полтавського Хрестовоздвиженського монастиря.

24 01 12 myloradovych01

24 01 12 myloradovych01

24 01 12 myloradovych01

24 01 12 myloradovych01