Будучи істориком за фахом він обрав для себе регіоналістичну ниву. Свої численні наукові розвідки Іван Францович присвятив висвітленню життя Полтавської губернії. В ній його цікавило все: від економіки до культури. Завдяки І. Павловському сьогодні відома історія полтавських ярмарків, залізниць, монастирів, театру, літератури та ін. Багато він зробив і для збереження пам'яті про визначних уродженців губернії. Значними є його праці: «Короткий біографічний словник вчених і письменників Полтавської губернії з половини XVIII століття», в якій до біографії понад 400 імен він подав також бібліографію, та «Полтавці: ієрархи, державні і громадські діячі і доброчинники».
Окрім наукової діяльності І. Францевич вів активне культурне-громадське життя: викладав історію у Полтавському кадетському корпусі та в недільних школах, організовував публічні лекції та просвітницькі вечори, був членом багатьох державних установ.
Підсумком його плідної дослідницької роботи стало відкриття у 1909 році музею історії Полтавської битви.
