В Україні ж існувала традиція виглядати бабака на свято Явдохи, (1)14 березня. Селяни виходили в балки і прислухалися, щоб почути його свист, як вісник скорої весни. А от у давньому Римі схожа прикмета була пов’язана з їжаками.
Всього у світі існує близько 14 видів бабаків. В Україні зараз живе тільки один — Бабак степовий (Marmota bobak L.), якого українці також називають байбак.
Народні приказки про байбака говорять про те, що ця тваринка любить спати і багато часу проводить у своїй домівці. Це дійсно так. Значну частину року (з кінця вересня / початку жовтня до березня) бабаки перебувають у сплячці. Термін зимового сну у них значно довший, ніж у інших тварин, що сплять взимку (їжаків, мишей, хом’яків). Байбаки для проживання обирають степові схили (балки) або пагорби в степу, де зручно копати нори. В наш час, коли майже всі цілинні степи розорано, ці гризуни живуть, як правило, поблизу полів. Але вони не завдають ніякої шкоди сільськогосподарським культурам, бо харчуються майже виключно пагонами, квітами дикорослих рослин, а запасів на зиму не заготовляють — тільки наїдають жирок, який і допомагає їм благополучно проспати холодну пору року. Через той жирок і смачне м’ясо байбаки сильно потерпають — окрім природних хижаків на них полюють люди.
У ХІХ столітті через надмірне полювання та сукупність інших факторів на території Полтавської області байбаки були повністю винищені. Реакліматизація бабака степового на Полтавщині була розпочата у 1991 році, коли з Харківщини привезли цих тварин і випустили на території Диканського і Карлівського районів. Нині в області нараховується близько півтори тисячі особин байбаків. Найближче до Полтави «поселення» байбаків розташоване поблизу села Гора на території Щербанівської ОТГ. Минулого літа наукова співробітниця відділу природи Олена Штитьова виїжджала спостерігати за ними. Вдалося побачити і сфотографувати декількох тварин.
