Сьогодні, коли міжнародна спільнота відзначає Всесвітній день хворого, ми згадуємо подвижника медичної галузі ХІХ ст., засновника першої лікарні для бідних на Лівобережній Україні — Тишевського Івана Дмитровича. Його життя та професійна діяльність закарбувалися на сторінках історії як приклад самовідданої пожертви особистих благ заради людей.
Тишевський Іван Дмитрович народився у 1760 р. у с. Сачковичі Топальської сотні Стародубського полку. Отримавши освіту у Києво-Могилянській академії та С.-Петербурзькій сухопутній госпітальній школі молодий підлікар розпочинає медичну практику у Полтавському легкокінному полку (ІІ пол. 80-х рр.). Одразу потрапляє в бойові умови російсько-турецької війни (1787–1791 рр.), де отримує професійні навички та відзначається особливою хоробрістю. Після військової кампанії працює лікарем у Катеринославському намісництві, відбуває службу у лейб-гв. Преображенському полку, отримує звання штаб-лікаря.
У 37 років він переїздить до Полтави, купує будинок на 16 кімнат і розпочинає практику як міський лікар. Власна справа поступово налагоджується і, здається, майбутнє молодого й досвідченого лікаря обіцяє бути заможним та стабільним. Але кожного дня, приймаючи малозабезпечених хворих, він все частіше здійснює лікування за власний рахунок, залишає пацієнтів в себе вдома, доглядає, годує і контролює перебіг хвороби особисто. Невдовзі його оселя вже не вміщувала всіх немічних, і Тишевський приймає рішення власним коштом побудувати лікарню та аптеку. Так у Полтаві наприкінці ХІХ ст. вперше на території Лівобережної України виникає лікарня для бідних (50 ліжок). Слухи про диво-лікаря стрімко поширюються краєм, все більше злиденних містян та безхатченків з різних куточків Полтавщини намагаються потрапити до нього. Протягом 5 років ці хворі мали прихисток, медичну допомогу, ліки, своєчасне харчування, людяне ставлення до них.
За цей час Іван Дмитрович, який мав доволі велику родину, витратив на утримання своїх закладів усі особисті заощадження і заборгував 1650 крб. Перебуваючи в скрутному матеріальному становищі Тишевський І.Д. звернувся з проханням до С.-Петербурзької медичної академії про виділення коштів і отримав відмову. Не маючи ні від кого підтримки, Іван Дмитрович продовжує піклуватися пацієнтами до 1802 р., коли він був переведений акушером до Чернігівської управи. Лікарню Іван Дмитрович передав приказові громадського піклування за умови, що на утримання будинку й хворих від приказу буде надходити 240 крб. Отже, у 1802 р. на казенні кошти у Полтаві було відкрито першу лікарню на 20 чол. Наступного року заклад був переведений на околицю міста — в Кобищани.
1803 р. Тишевський знову повертається до Полтави. Однак лікар вже не має матеріальних статків для повноцінного утримання своєї родини і вимушений звернутися до придворної канцелярії з проханням виділити йому 10 тис. крб. або взяти за проценти його власний будинок з усіма службами і землею, або ж передати його в казну, щоб він міг сплатити борги і виправити своє матеріальне становище. Втім, згідно царського розпорядження, будинок був проданий під заклад.
На жаль, ми не маємо свідчень про подальшу долю Тишевського. Проте лікар назавжди залишиться в пам'яті народу як людина героїчної самопожертви, професіонал, справжній гуманіст і благодійник.
Що стосується будинку лікарні, то існує припущення, що приватний заклад Тишевського І.Д. знаходився на території проспекту Віталія Грицаєнка. Підтвердженням цієї версії слугують залишки аптечного посуду, виявлені у значній кількості у ІІ пол. 90-х рр. ХХ ст. під час археологічних досліджень поблизу сучасного бізнес-центру.

 24 02 01 tyshevskiy01

 24 02 01 tyshevskiy01