Дефіцит став однією з характерних рис радянського періоду, що й спричинило нестабільність в економіці СРСР. Микита Хрущов, перший секретар ЦК КПРС, в 1954 році оголосив «битву за цілину», а кукурудзу підняв до рангу «королеви полів». Але й зазнав фіаско. Розорювання цілинних земель в Казахстані привело до ерозії ґрунту й не дало бажаних результатів. «Королева полів» підвела країну до хлібного колапсу на зерновому ринку. Микита Хрущов був усунутий від влади й доживав віку в повній ізоляції.
Новий керманич СРСР Леонід Брежнєв (чотирикратний Герой Радянського Союзу!) підвів суспільство до продовольчої кризи 80-х років, що позначилася наступною економічною поразкою на всіх напрямах і запустила хвилю руйнації СРСР. Тому постало гостре питання чітко визначених пріоритетів планової економіки. Україна завжди була житницею для багатьох народів світу. Українське сало стало національним продуктом кожного українця, символом тяжкої довготривалої праці і вистражданої винагороди за неї.
Саме сьогодні маємо можливість згадати Олексія Квасницького (12.02.1900 – 27.11.1989) в день його народження. Людину, яка волею долі після закінчення Кам’янець-Подільського сільськогосподарського інституту в далекому 1931 році завітала до Полтави і все життя пропрацювала на території поля Полтавської битви, де за адресою Шведська Могила, 1 розмістився Полтавський науково-дослідний інститут свинарства (Інститут свинарства і агропромислового виробництва НААН).
Саме цей напрямок тваринництва в СРСР розглядався як пріоритетний, бо національний продукт українців можна було тривалий час зберігати без холодильника при плюсовій температурі. Підприємство «Полтавахолод» також розмістилося біля поля Полтавської битви. Його, тобто промисловий холодильник, будували полоненні німці включно до 1959 року.
Саме там постійно тримали український стратегічний продукт на випадок війни. Важко сказати коли в СРСР в сільській місцевості у людей з’явилися побутові холодильники, бо автор цього допису, навчаючись у другому класі Бутенківської середньої школи імені Дольда Михайлика, автора книги «І один у полі воїн», тільки влітку 1960 року вперше побачив у кімнаті електричну лампочку. Тому ідея створення нових методів підвищення продуктивності сільськогосподарських тварин на основі фундаментального вивчення їхньої фізіології випала на долю Олексія Володимировича Квасницького.
Наукові розробки в галузі фізіології травлення, вищої нервової діяльності, локації, особливо розмноження, стали цінним внеском у скарбницю світової науки й принесли йому широке визнання як вченому. За 50 років наполегливої наукової роботи в Полтаві він зміг вивести стратегічно важливий продукт на потужний контрольований людиною промисловий рівень, створивши в 1964 році першу в СРСР станцію сім’я.
Плідна праця академіка була відзначена високими урядовими нагородами. Олексій Квасницький — доктор біологічних наук, професор, Заслужений діяч науки УРСР. Йому належать понад двадцять винаходів та 200 наукових праць перекладених багатьма мовами. Велику увагу Олексій Квасницький приділяв підготовці висококваліфікованих фахівців для народного господарства. Поряд із напруженою науковою роботою він активно займався громадською діяльністю: був постійним членом оргкомітету Міжнародного конгресу з питань фізіології, членом центральної ради Українського фізіологічного товариства. Видатна діяльність ученого отримала високу світову оцінку і стала яскравим прикладом для молодого покоління дослідників.
Олександр Янович – науковий співробітник Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського