Представниця лубенської еліти виховувалася відповідно. В родовому маєтку Райзерів на Лубенщині, оточена багатою бібліотекою та інтелігенцією, вона отримала ґрунтовну початкову освіту, вивчила французьку та німецьку мови. Згодом молода пані продовжила навчання в Лубенській жіночій гімназії, на Бестужевських жіночих курсах в Санкт-Петербурзі та протягом всього життя, займалася самоосвітою.
В 14 років Катерина була заручена з нащадком шляхетсько-козацького роду, лубенським кінозаводчиком та власником 4000 десятин землі, Миколою Скаржинським. Під його прізвищем вона й увійшла в історію, розвиваючи сімейні лубенські маєтності.
Захоплена бажанням зібрати архів своїх предків, вона формує власні колекції старожитностей, мистецтва та природи. Під впливом старшого родича, відкривача Гінцівської палеолітичної стоянки та мецената Григорія Кир'якова вона цікавиться археологією: фінансує археологічні дослідження Посульського регіону, бере участь у розкопках. Разом із лубенським археологом Федором Камінським розробляє проєкт першого приватного загальнодоступного музею на Лівобережній Україні. Девізом музею було гасло: «До Істини й святості», а діяльність підпорядковувалися просвітницький меті.
Натхненна соціал-демократичними ідеями Катерина Скаржинська прагне покращити життя місцевих жителів. У Круглику за її кошти для селян були створені: народна школа, бібліотека, в якій вона організовувала вечірні читання, ковальська та столярні майстерні, де працювали випускники школи, сільгоспартіль та чайна. Збудована за її кошти нижчя сільськогосподарська школа ІІ розряду у с. Терни збереглася і до сьогодні, як Лубенський лісотехнічний фаховий коледж.
Як патронесса української культури Скаржинська: упроваджує програми збору етнографічних колекцій, з яких прикметною є її численна колекція писанок, матеріально підтримує інтелігенцію, зокрема й родину Ляскоронських, сприяє видавництву книжок, організовує у Круглику драматичний гурток, де ставить твори українських драматургів.
У 1906 році плідний лубенський період її життя завершується. Вимушена мігрувати, Катерина Скаржинська дарує свою музейну колекцію, що налічує близько 20 000 експонатів до Полтавського природничо-історичного музею губернського земства. Для тоді невеликого й молодого музею цей значний дарунок став шансом на подальший розвиток. Експонати, передані Катериною Скаржинською, експонувалися на мансардному поверсі будинку Полтавського губернського земства.
Більше про музей Катерини Скаржинської у Круглику та подальшу долю її музейної колекції, описано у праці О. Б. Супруненко «Археологія в діяльності першого приватного музею України (Лубенський музей К.М.Скаржинської)», викладеної на сайті нашого музею: http://pkm.poltava.ua/books/spivrobitnyky-book/2000-skarjyska.pdf
