Шолом-Алейхем, справжнє імʼя ‒ Рабинович Соломон Наумович (Шолем Нохумович) ‒ єврейський письменник, драматург, один із основоположників сучасної художньої літератури мовою їдиш. Життя митця тісно пов'язане з Україною. Народився 18 лютого (2 березня) 1859 р. у місті Переяслав на Полтавщині (тепер Переяслав-Хмельницький Київської обл.) у родині дрібного крамаря. Дитячі роки минули в невеличкому містечку Воронькові Полтавської губернії (нині село в Бориспільському районі Київської області). Навчався в хедері ‒ єврейській початковій релігійній школі. Згодом під впливом єврейської просвітницької літератури займався і загальною освітою, навчався у повітовій школі. Безтурботне дитинство для Шолома закінчилося відносно рано. Коли хлопцю виповнилося 13 років його батько збанкротував, а мати, померла від холери. Аби поставити на ноги дітей Нохум повторно одружився. Але мачуха відразу незлюбила Шолома за пустощі та почуття гумору. А отже, за найменшу провину дитину карали жорсткіше від інших дітей Рабиновічей. Але хлопець не планував терпіти такого ставлення і тому відкрито висміював мачуху. Його першим літературним твором була збірка лайливих висловів жінки, яка у моменти злоби спілкувалася не лише на їдиші, але й на українсько-єврейському діалекті. У віці 15 років, натхненний Робінзоном Крузо, він написав власну, єврейську версію повісті і вирішив стати письменником. Взяв псевдонім Шолом-Алейхем (мир вам ‒ традиційне єврейське вітання).
Після закінчення Переяславського повітового училища, з 1876 р. працював домашнім учителем у єврейського магната Елімелеха Лоєва. Між вчителем та ученицею Ольгою, донькою магната, спалахнули почуття. Але багатий батько коханої не був готовий до такого соціально нерівного шлюбу, тому Шолем Рабинович втратив роботу в будинку Лоєва.
У 1880 ‒ 1882 рр. Шолом-Алейхем працював громадським рабином у Лубнах. Тільки через шість років, у 1883, всупереч волі свого батька, Ольга Лоєва стала його дружиною і згодом народила йому шістьох дітей. Молоде подружжя у 1883‒1887 рр. проживало у Білій Церкві. У 1887‒1890, 1893‒1905 рр. Рабинович з родиною мешкав у Києві, де займався торговельними справами. З 1883 пише, майже виключно, на їдиш (за винятком кількох оповідань і публікацій російською та івритом). Своєю метою ставить просвітництво простого народу. Перше зібрання творів Шолом-Алейхема у чотирьох томах вийшло в світ у 1903 році. 3 нагоди 25-річчя його літературної діяльності ювілейний комітет викупив права на видання його творів у приватних видавців і передав їх автору.
Після смерті тестя Шолом-Алейхем став спадкоємцем колосальних маєтків, однак йому не вдалося вигідно розпорядитися цими грошима, вкласти їх у справу, щоб примножити сімейний капітал. Отримавши спадок, він видає альманах «Die Yiddishe Folksbibliotek» (Єврейська народна бібліотека) на їдиш, допомагає молодим авторам, виплачуючи їм великі гонорари. Намагається торгувати на біржі, але незабаром розоряється.
Після погромів в 1905 виїжджає з сім'єю до Львова, потім до Європи. Напередодні Першої світової війни, хворий на туберкульоз легенів письменник поїхав лікуватись до Італії. Незважаючи на невиліковну хворобу, Шолом-Алейхем до самого кінця виявляє незламну енергію та невичерпну жагу творчості, постійно влаштовуючи творчі гастролі з публічними читаннями та усними виступами. Перша світова війна застала його в Німеччині, як російський підданий, був висланий з країни. Переїздить з родиною до Нью-Йорку, де прожив останні роки життя. 13 червня 1916 р. помер від туберкульозу. Похований на цвинтарі у Квінсі.
Шолом-Алейхем написав десять романів, двадцять п'єс, сотні повістей та оповідань, багато статей. Твори письменника перекладені десятками мов світу. Герої дитячих оповідань Шолом-Алейхема, незважаючи на безрадісні умови життя, все ж усміхаються та жартують. Життя дітей відображено в повісті «Хлопчик Мотл» (1907‒1916), збірках «Оповідання для дітей» (1886‒1916), «Пісня пісень» (1909‒1911). Останнім твором своєрідного триптиха (перші два ‒ «Стемпеню» та «Йоселе-Соловей») з життя єврейської художньої інтелігенції став роман «Мандрівні зорі» (1909‒1911). Книги Шолом-Алейхема сприймалися як твори, сповнені любові до «маленької» людини, що змальовувалась письменником в ореолі щирого співчуття та сумного гумору.
В останні роки життя Шолом-Алейхем завершив працю над циклами оповідань «Тев'є-молочар», «Менахем-Мендл», «Хлопчик Мотл», комедію «Крупний виграш», автобіографічний роман «З ярмарку».
Критики порівнювали Шолома-Алейхема з Марком Твеном за схожість стилів письменників та любов до літератури для дітей. Пізніше, при зустрічі, Марк Твен зауважив, що вважає себе американським Шолом -Алейхемом.
Творчість письменника забарвлена українським колоритом, у творах подано описи української природи, використано українську лексику, фольклор. Більшість подій, про які пише Шолом-Алейхем, відбуваються в Україні. Втім, українські міста та їхнє населення у творах Шолом-Алейхема відіграють хіба що роль декорацій, на тлі яких розгортається драма єврейської громади. Часом він надавав містам і містечкам умовні назви: Київ ‒ Єгупець, Боярка ‒ Бойберик, Одеса ‒ Чорноморськ. Однак навіть окремі штрихи, якими він змальовував оточення єврейської громади, є цінними для нас, бо нанесені рукою очевидця. До того ж вони, переважно, надзвичайно влучні.
Шолом-Алейхем любив Україну, де українці та євреї здавна жили й працювали поряд. В оповіданні «Пасха на селі» він змалював дружбу українського та єврейського хлопчиків — Хведька та Файтла. В ліричній повісті «Пісня пісень» єврейський юнак Шимек зворушливо говорить про українську природу, як про рідну: «Я бачу небо, відчуваю теплий вітерець, чую, як пташки щебечуть, цвірінькають, літають над нашими головами. Це — наше небо, наш вітерець, наші пташки, все наше, наше, наше!»
Брат письменника у своїх спогадах пише, як високо цінував Шолом-Алейхем Тараса Шевченка, як зберігав у своїй бібліотеці «Кобзаря». Письменник спілкувався з видатними діячами української культури ‒ його сучасниками, зокрема, з Михайлом Коцюбинським, композитором Миколою Лисенком.
Шолом -Алейхема не можна уявити без України, як не можна уявити й Україну без цього письменника. Це є знаком нерозривності життя двох народів — українського та єврейського,— їхньої спільної долі й спільної боротьби за добробут та щастя.
Полтавщина шанує пам'ять свого великого земляка, так його іменем названа одна з вулиць Полтави, а у Лубнах у 2009 р. встановлено пам’ятну дошку з написом: «На цьому місці знаходився будинок, в якому жив у 1880-1883 рр. Шолом-Алейхем (Шолом Рабинович) всесвітньо відомий класик єврейської літератури» та портретом письменника.
«Шолом -Алейхем» у перекладі означає «мир вам», що так актуально звучить нині на всіх мовах як заклик до миру, єдності та злагоди.
