Серед плеяди видатних біологів Полтавщини почесне місце належить доктору біологічних наук, професору, Почесному члену Українського ботанічного товариства та Українського товариства генетиків і селекціонерів Івану Миколайовичу Голубинському.
Народився майбутній науковець 3 березня 1909 року в м. Борзні Чернігівської області в сім’ї кравця. У 1926 році після закінчення технікуму садівництва працював практикантом на Мліївській садово-городній дослідній станції (Черкаська область). У 1928–1931 роках навчався в Полтавському плодово-ягідному інституті (нині Полтавський державний аграрний університет). Отримавши диплом випускника факультету овочівництва, розпочав трудову діяльність на Херсонщині.
Біографія Івана Голубинського досить строката, насичена посадами в різних наукових установах та освітніх закладах. Науковець працював на селекційно-генетичній станції в Козлові (нині м. Мічурінськ, рф), Дослідній станції лікарських рослин (нині Дослідна станція лікарських рослин ІАП НААН, с. Березоточа, Полтавська область), Житомирській науково-дослідній станції, в Рівненському педагогічному інституті (нині Рівненський державний гуманітарний університет), Полтавському державному сільськогосподарському інституті, Полтавському державному педагогічному інституті імені В.Г. Короленка (нині Полтавський національний педагогічний університет імені В.Г. Короленка) та ін.
Під час роботи на селекційно-генетичній станції в Мічурінську Іван Миколайович захопився вивченням пилку плодово-ягідних культур: активно проводив помологічні дослідження, підготував праці з фізіології проростання пилку, запилення та плодоутворення плодово-ягідних культур. У 1962 році Іван Голубинський успішно захистив кандидатську дисертацію «Дослідження проростання пилкових зерен на штучному середовищі». Не дивлячись на високу результативність помологічних досліджень, значних успіхів Голубинський досяг у вивченні культури хмелю. Зокрема, під час роботи на Дослідній станції хмелярства (Житомирська область) вивчав цитологію та генетику культури, займався її селекцією. Він — головний автор першого вітчизняного сорту хмелю Клон 18.
Велику роль у становленні Івана Миколайовича як науковця відіграло особисте знайомство та подальша творча співпраця із Миколою Вавиловим. У своїх спогадах Іван Голубинський згадує: «Молодим науковцям треба вчитися у М. І. Вавилова його винятковій працьовитості, використовуючи буквально кожну хвилину свого часу з найбільшою продуктивністю, завжди пам’ятаючи улюблений вислів академіка: «життя коротке, треба поспішати».
З 1965 року науковець працював на кафедрі ботаніки Полтавського держаного сільськогосподарського інституту. У 1976 році після виходу на заслужений відпочинок, викладав курс ботаніки та проводив заняття з польової практики для студентів Полтавського державного педагогічного інституту імені В. Г. Короленка. Для колег та студентів запам’ятався, як високоерудована, всебічно розвинена особистість, з неймовірним почуттям гумору.
9 жовтня 2008 року видатний науковець пішов у засвіти, не доживши лише декілька місяців до 100-річчя. Іван Голубинський залишив величезну наукову спадщину. Назавжди увічнене ім'я видатного дослідника у зібранні нашого музею. У науковому архіві та фондах закладу зберігаються документи, фотовідбитки, наукові праці, особисті речі Івана Миколайовича. Музейну колекцію формують зокрема: автореферат дисертації на здобуття вченого ступеня кандидата біологічних наук, гербарні зразки, особисто зібрані і передані до нашої установи науковцем, окремі відбитки статей з дарчими написами. Крім того, Іван Миколайович поповнив музейне зібрання матеріалами, пов’язаними з Миколою Вавиловим. Зокрема, у науковому архіві закладу зберігаються спогади Голубинського «Вчитися у М.І. Вавилова» (машинопис на чотирьох аркушах) та стаття «Три зустрічі». Цінним надбанням музейного фонду є магнітофонна плівка з записом виступу Івана Миколайовича на конференції, присвяченій 100-річчю з дня народження Миколи Вавилова (13.11. 1987). Науковець ділиться спогадами про академіка зі слухачами народного університету «Природа».
Пам'ять живе доти, доки про людину пам’ятають. Зберігаємо пам'ять про науковців, вшановуємо славних українців!
Підготувала Олена Шиян, завідувачка науково-дослідного експозиційного відділу природи