Належала українському живописцю, графіку, поету, етнографу, організатору і директору Сумського художнього музею, заступнику директора Полтавського краєзнавчого музею у 1933 по 1935 роках Никанору Онацькому.
Народжений на хуторі Хоменків Гадяцького повіту на Полтавщині (тепер Сумська область), малярство студіював у Строганівському училищі технічного малювання в Москві, потім закінчив Одеське художнє училище, а також Вище художнє училище при Петербурзькій Академії Мистецтв (у Іллі Ріпина).
З 1913 р. працював у Сумах, одночасно займався живописом, брав участь у художніх виставках. У 1920 році за його ініціативи був створений історико-художній музей, який нині носить ім’я свого засновника — Никанора Онацького.
Вивчення Н. Онацьким національної культури не залишилося поза увагою керівних органів і дало привід для його переслідування та цькування.
У листопаді 1933 р. художник переїздить до Полтави, де очолює відділ етнографії полтавського музею, який формально був зліквідований, залишаючись із назвою «Відділ феодалізму». Реорганізація експозиції, етнографічні збори, профільні виставки — основні види його робіт — не давали спокою тим, хто вважав це проявом українського шовінізму, а українців — «ворожим етносом». Комісія, що нагрянула в жовтні 1935 року, характеризувала роботу Онацького в музеї «як таку, що має контрреволюційний українсько-шовіністичний напрям». Під час арешту й обшуку у нього вилучили «Історію України» Михайла Грушевського, праці Бориса Грінченка, «Українці співці і кобзарі» Миколи Сумцова, «Мистецтво Слобожанщини» Стефана Таранушенка та інші. На списку книг начальник міськліту написав резолюцію про їх націоналістичний підбір.
Звинуватили Онацького також у тому, що він експонував скульптуру Леоніда Позена «Вбитий козак», виготовляв фігурки українських типів в народному вбранні, розмальовував іконостаси, розставляв євангелії тощо. Негативом було і те, що в журналі «Рідний край» художник і поет Н. Онацький оспівував козацькі степи, неньку Україну. Однак всі ці докази не були переконливими для суду й справу направили на нове розслідування. Та він жив, чекаючи удару в будь–яку хвилину.
Так і трапилося.
Сфабриковані обвинувачення 1937 року підвели криваву риску під неспокійним життям художника, поета та етнографа Никанора Онацького. Це був шлях у безсмертя.
Мотив світового дерева на меморіальній тарілочці з колекції Н. Онацького й сьогодні продовжує перемагати зло, темряву та неправду.
Підготувала Г. Галян