За байраком байрак,
А там степ та могила.
Із могили козак
Встає сивий, похилий.
Встає сам уночі.
Іде в степ, а йдучи
Співа сумно, співає:
— Наносили землі,
Та й додому пішли,
І ніхто не згадає < …>

Ця кам’яна баба має досить цікаву історію. Саме її намалював Тарас Григорович Шевченко. На півдні Полтавщини поет відвідав с. Шедієво (раніше Новосанжарського району), де оглянув і замалював Поорільські краєвиди та скульптурні антропоморфні половецькі стели. Серед малюнків митця – «Пейзаж (краєвид) з кам’яними бабами», датований 1845 роком.

Місцезнаходження зображених скульптур свого часу було ідентифіковане П. Журом. А ще раніше у Нехворощанському сільському краєзнавчому музеї (1972 рік) був виявлений уламок однієї із скульптур, що надто походив на відтворену Шевченком стелу. У першій половині XIX століття вона знаходилася біля краю мису правого берега р. Оріль у центрі с. Шедієве, неподалік від маєтку Андрія Федоровича Лук’яновича, прозваного «замком». Господар кохався в літературі і мистецтві, колекціонував козацьку зброю та інші старожитності. У нього бував Іван Котляревський, а влітку 1845 року сюди приїздив Тарас Григорович, відпочивав і, за розповіддю онуки А. Ф. Лук’яновича, намалював портрет господаря. На жаль, доля роботи невідома.

Саме із високого берега р. Орелі, де стояв панський «замок», Кобзар змалював кілька шедіївських пейзажів. Серед них і наша «баба». Скульптура жіноча, сидяча. Спинка плоска, має рештки зображення кіс. На лицевій стороні, в руках, проста циліндрична посудина. Голова відбита, а поверхня вивітрена. Виготовлена вона із пісковика і має наступні розміри: 36х67х97 см.

Була передана розвідзагоном музею на чолі з Супруненком О. Б. у 1984 році. Поряд із жіночою скульптурою височіла й більш масивна чоловіча стела, на сьогодні втрачена.

24 03 10 shedievo