Перші театри з’явились у Греції, згодом у Китаї, Індії, а в X столітті з’являються зачатки Європейського театру. В Україні театральне мистецтво бере початок із глибокої давнини, коли воно проявлялося в народних іграх, танцях, піснях і обрядах. Перший український стаціонарний театр був відкритий у Львові в 1795 році, у Києві театр з’явився у 1806 році, в Одесі – 1809, в Полтаві – 1810.
XIX століття ознаменувалося появою драматичних творів Івана Котляревського, Григорія Квітки-Основ’яненка, Тараса Шевченка. Українське акторське мистецтво та сам театр набрали виразних суспільно-громадських функцій, що сприяло піднесенню національної свідомості народу.
Підвалини українського театру заклав Марко Кропивницький, який створив «Театр корифеїв» – професійну театральну трупу. Він сам шукав і вчив своїх акторів: М. Заньковецьку, П. Саксаганського, М. Садовського, Г. Затиркевич-Карпинську.
Репертуар не був особливо широким («Наталка Полтавка», «Москаль-чарівник» Івана Котляревського, «Сватання на Гончарівці», «Шельменко-денщик» Григорія Квітки-Основ’яненка, «Назар Стодоля» Тараса Шевченка). Тож стало зрозумілим, що потрібні нові твори, в яких би відчувався подих сучасності. Їхніми авторами стали Марко Кропивницький, Михайло Старицький, Іван Карпенко-Карий, що одночасно були й драматургами, й режисерами, й акторами.
Багато століть театральне мистецтво не втрачає своєї популярності, а навпаки розвивається і приносить радість. Театр має важливе етичне і художнє значення, несе в суспільство ідеї гуманізму і добра, сприяє формуванню естетичного смаку, розширенню кругозору.
Вітаємо театральних діячів і працівників театрів! Бажаємо творчих успіхів і натхнення! Нехай кожна вистава, кожна роль відгукуються у душах глядачів відлунням неперевершених почуттів і емоцій, що виплескуються незліченою кількістю овацій і вигуків «Браво!»
