Майстриня завжди прагнула увиразнити і збагатити своєю інтерпретацією усталені канони народної іграшки, тому колоритні герої кумів із «Вечорів на хуторі біля Диканьки» Миколи Гоголя представлені не в людській подобі, а у символічних образах кумедних цапків. Внутрішня суть персонажів, їх динамізм, підкреслені м’якими лініями силуетів, яскравим кольором фарби та блискучою поливою.
Фігурка Солохи й Чорта вражає «живими емоціями», деталізацією українського вбрання жінки, глибиною непоказної величі народної ідентичності. О.Ф. Селюченко притаманне оте гоголівське епічно-гумористичне і водночас філософсько-величаве сприймання українського буття.
Серед її доробку безліч інших образних фігурок: розмаїті круторогі баранці, пташки з декоративними гребінцями й хвостиками-віялами, веселі коники, добрі левики, козлики й баранчики та багато інших тварин. Її барині — це різнохарактерні селянки, клопіткі господині, поважні міщанки тощо. Тож творчість гончарівни безсумнівно, живе поза часом, а сповнені сонцем і теплом вироби — інформують, гармонізують і надихають.