Для кожного українця, незалежно від місця його проживання, знаковою є постать Тараса Шевченка. До творчого спадку Кобзаря неодноразово звертався і Михайло Коргун. Різьбяр не лише втілив образ поета у різних виробах із дерева, але й надихався його поезією під час творення у різних графічних техніках.

До колекції музею належить малюнок Михайла Васильовича «Сон», виконаний тушшю у 1980-х рр.

Чорновий автограф вірша Тараса Григоровича «На панщині пшеницю жала…» зберігся на звороті офорту «Свята родина» (1858 р.). Це засвідчує важливу рису творчого процесу митця – словесно-літературні образи нерідко з’являлися у момент роботи над мистецькими творами. Більш ніж через 120 років відбувся зворотній процес: рядки поезії спонукали Михайла Коргуна до створення картини.

Чіткі та пружні лінії, звиклого до максимальної твердості в рухах під час роботи з деревом, майстра народили живі образи втомленої матері та безтурботної дитини. Молода жінка в українському вбранні схилилася над сином, вихопивши хвилину для перепочинку, нагодувала та попестила малого Іванка. На задньому плані розкинулось поселення із трибанною церквою та хатами-мазанками під солом’яними стріхами. Цей автентичний фон – краєвид села – рефреном проходить через малюнки Михайла Васильовича – своєрідний спогад про дитинство митця.

Мистецтво багатогранне та дифузне: сила слова підживлює чутливі таланти, а живописні образи візуалізують рими.