Мисник — дерев’яний, різьблений з двома шафочками. Верхня полиця з кронштейнами у вигляді коників круглого різьблення, дверцята орнаментовані контурною різьбою з міфологічним півнем на земній кулі. На дверцятах меншої шафочки — дерево життя з пташками, під ним — давній дохристиянський символ — риба.

Початок ХХ століття. Майстерня Полтавського губернського земства.

Належав мисник українському композитору, диригенту і хореографу, першому теоретику українського народного танцю, автору музичних праць, викладачу хорових дисциплін, громадському діячу Василю Верховинцю (справжнє прізвище Костів; 1880–1938), який одружився на полтавці, актрисі Євдокії Долі. У 1920–1932 рр. керував кафедрою мистецтвознавства Полтавського інституту народної освіти, створив у Полтаві «Жінхоранс» — жіночий колектив театрального співу, бо був переконаний, що за чудовою піснею перше слово належить нашому народному танцю і, коли ми полюбимо сестру – пісню, то полюбимо і її брата – танець.

У 1927 і 1932 рр. його двічі заарештовували у Полтаві по звинуваченню у приналежності до СВУ, але за відсутністю доказів звільняли. «Спiлка Визволення України» неіснуюча антирадянська організація, вигадана ОДПУ СРСР для судового процесу з дискредитації української наукової інтелігенції.

У грудні 1937 р. Верховинця знову заарештували як активного учасника контрреволюційної націоналістичної організації, шпигуна на користь Польщі та активіста у створенні повстанської організації в Полтаві. Після нещадних багатогодинних допитів Верховинець визнає себе винним, і у квітневі дні 1938 р. його стратили в столиці.

Мисник — робота місцевих різьбярів — мовчазний свідок полтавської трагедії талановитого подружжя. Цей артефакт дружина композитора Євдокія Доля-Верховинець подарувала музею 1966 р.

Підготувала Г. Галян