1953 р. закінчив Роменську десятирічну школу №3 з українською мовою навчання та вступив на геологічне відділення Московського державного університету імені Михайла Ломоносова. Вивчав Алтай, Далекий Схід, зокрема, проводив геологічне дослідження Хабаровського краю. Він був зачарований природою і це знайшло свій відбиток на сторінках всіх його творів неймовірний опис пейзажів, природних явищ з характерним науковим присмаком. Відчувається, що пише не просто письменник, а природознавець. На жаль, у 26 років після укусу кліща, захворів на енцефаліт і змушений був змінити молоток геолога на перо літератора.
1965 р. переїздить до Полтави. Працював бібліотекарем Східно-Української експедиції, тренером з шахів спортивного товариства «Спартак», позаштатним кореспондентом газети «Комсомолець Полтавщини». 1973 р. закінчив відділення прози Московського літературного інституту імені О. М. Горького. Починає займатися літературною і публіцистичною працею. Друкується перший нарис. Згодом публіцистичні твори вже друкувались в часописах і колективних збірниках в Україні і Росії в перекладах на різні мови колишнього Радянського Союзу. Хоча шлях В. Карпенка, як літератора, виявився тернистим, але він не здався і пройшов його достойно, з високо піднятою головою, не втративши себе. З політичних причин його практично не друкували майже 25 років. Виключенням були: одне оповідання, яке прозвучало в програмі «Маяк» Всесоюзного радіо, 7 оповідань, опублікованих в обласній періодиці та уривок з роману «Амба», вміщений в колективній збірці «Сонячні зажинки» (1976).
У творчому доробку автора більше 10 книг. Його твори друкувались у періодичних виданнях, у альманасі «Біла Альтанка» (2007), антології сатири і гумору полтавських літераторів XX–XXI ст. «Калинове гроно» (Полтава, 2016 р.) та ін.
З Полтавським краєзнавчим музеєм імені Василя Кричевського Володимира Пилиповича пов’язувала давня дружба. Він завжди був бажаним і приязним відвідувачем, охоче спілкувався з науковцями-музейниками, дарував музею літературні твори з теплими та зворушливими дарчими автора. У книжковому фонді музейного зібрання зберігаються авторські твори письменника: «Амба», «Идолы изгнанники», «Грех» («Акация цветёт в сентябре») та ін.
В травні 2023 р. у музейному дворику був проведений тематичний захід «Стежками болю і троянд...», присвячений В. П. Карпенку з нагоди його 87-річчя. Науковці відділу природи в пам'ять про Володимира Карпенка підготували змістовну виставку, з якою полтавці мали змогу ознайомитися. Цього ж року зібрання музею поповнилося цінними матеріалами, переданими ученицею біографкою письменника Мариною Анатоліївною Демченко (Марічкою Зелень), яка є колектором тематичного зібрання Володимира Карпенка. Це друковані праці, фотовідбитки, книги, геологічні зразки та мінерали, колекція мушель морських молюсків, особисті речі (окуляри, улюблені шахи, наручний годинник, кулькова ручка, ґудзик з форми геолога) та ін. Ці надходження гідно поповнили музейне зібрання, а окремі музейні предмети будуть займати достойне місце в майбутніх експозиційних розділах. Велика честь для музейників зберігати, вивчати та популяризувати меморії письменника-геолога.
Підготувала Наталія Шумейко – старша наукова співробітниця відділу фондів музею