Скульптура «Ішов кобзар до Києва та й сів спочивати» яскравий приклад поцінування митцем кобзарства – унікального явища української культури. Кобзарі впродовж століть зберігали духовний генофонд народу та передавали його тисячолітню мудрість, пробуджували в ньому національну свідомість, розкривали правду життя, закликали до активності, згуртованості.
Роботу над скульптурою майстер завжди розпочинав із нанесення ескізу на дерев’яну заготовку, щоб мати уявлення про кінцевий результат. Представлена на фото композиція виготовлена із липи каролінської або «вasswood» — різновиду липи американської, типового представник флори південних та південно-східних штатів США та Мексики. Перед початком вирізування на дереві він ліпив із глини цю ж скульптуру, дотримуючись загальних пропорцій форми, викінчуючи кожну дрібну деталь. Глиняна фігура ставала прототипом дерев’яної. Потім заготовку з ескізами міцно закріплював і починав обрізати з усіх боків поступово, не до кінця, постійно обертаючи її. Закінчену роботу вкривав декількома шарами спиртового або олійного лаку, що додавало їй особливого відтінку та рельєфу.
Михайла Васильовича сміливо можна назвати «кобзарем дереворізьблення», адже в далекій Америці через свої твори він передавав не тільки традиції обробки та різьблення деревини на Полтавщині, а й мистецькі звичаї усієї України.
Підготувала Людмила Чеботарьова – завідувачка сектору науково-дослідного відділу фондів.
#Коргун_100
#З_обох_боків_океану
#Культура