Шлях Михайла Коргуна до мистецтва пролягав через суворі життєві випробування. Після звільнення з німецького концтабору, куди юнаком потрапив у 1942 р., розпочалися поневіряння по чужині. Спочатку — німецькі національні табори, згодом виснажливі бельгійські вугільні копальні. Лише 1948 р. йому разом із дружиною Марією вдалось виїхати до Франції. Але й там було дуже складно. Михайло Васильович згадував: «Табір знаходився біля міста Нансі у військових бараках. Хоча кажуть, що Франція — це культурна країна, але в тих бараках нас тримали, як худобу… нам дали два коци, ложку, виделку і погнуту чашку з бляхи. Ці речі ніскільки не різнилися від тих, що я мав як «остарбайтер». Дерев’яні бараки, в які нас запхали, ніскільки не відрізнялись від табору Дахау…Табір нагадував турецький ринок, в якому торгували людьми». Молоде подружжя тривалий час не брали на роботу, виручав хист чоловіка — він виготовляв фігурки з дерева та невеликі малюнки, які продавав у лояльному магазині.

Водночас Михайло долучився до культурного життя — взяв участь та здобув ІІ місце на влаштованій Міжнародною організацією в справах біженців при ООН мистецькій виставці в м. Амберг (Німеччина), став членом Спілки української молоді (створював декорації для свят, рекламу тощо).

У той же час родина Коргунів подала прохання на виїзд до Америки. Лише в жовтні 1952 р. Михайло, Марія та донька Уляна (1950 р. н.) прибули до м. Трой, штат Нью-Йорк.

До повоєнного періоду творчості митця належить картина «Купала». Ця живописна робота датується 1949 р. Вона найстаріша у музейній колекції творів М. Коргуна. Далеко за межами Батьківщини він відтворював сюжети українських традицій, у тому числі з циклу літніх свят. У манері виконання митець наслідує народну картину, що здавна була шанована та популярна серед селянства.

24 07 14 korgun

#Століття_Коргуна 
#Коргун_100
#Українська_діаспора #З_обох_боків_океану