Народився Павло Загребельний у родині простих трудівників. Мати Варвара померла, коли хлопчику було 6 років. Виховувався батьком і мачухою, з якою склалися складні стосунки. У селі пережив період колективізації, Голодомор 1932–1933 рр. Змалку тягнувся до книги, добре вчився. До 1938 р. навчався у Солошинській семирічній школі. Здібний до навчання хлопець мав чудову пам’ять, відзначався знанням літератури, брав участь у літературному гуртку. У старших класах був відмінником, захоплювався математикою, мріяв бути вченим. Атестат про середню освіту отримав у червні 1941 р. у сусідньому селі Озера.
Не маючи навіть повних 17 років, з початком Другої світової війни пішов добровольцем до армії. Курсантом 2-го Київського артучилища брав участь в обороні Києва. У серпні 1941 р. отримав важке поранення. Після госпіталю восени 1941 р. потрапив до Середньоазійського військового округу, де закінчив навчання у військовому училищі і знову – фронт. Тяжке поранення у серпні 1942 р., потім – полон і до лютого 1945 р. – гітлерівські концтабори. Після визволення кілька місяців перебував у радянському фільтраційному таборі.
У 1945–1946 рр. працював рахівником у колгоспі. У 1946–1951 рр. – навчання на філологічному факультеті Дніпропетровського університету (нині Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара), після закінчення якого майже 15 років журналістської праці, поєднаної із письменницькою.
Павло Загребельний автор понад 40 романів. Почав друкуватися з 1949 р. Перша збірка «Каховські оповідання» (спільно з Ю. Пономаренком) видана у 1953 р. У 1961–1963 рр. П. Загребельний працював головним редактором «Літературної газети» (пізніше – «Літературна Україна»). Приблизно у той же час з’явилися перші романи: «Європа 45» (1959), «Європа. Захід» (1960), «Спека» (1960). Більша і найвагоміша частина творів створена письменником у 1960–1970-х рр.: «Диво» (1968), «Євпраксія» (1975), «Роксолана» (1980), «Розгін» (1980), «Я, Богдан» (1983), «Тисячолітній Миколай» (1994).
У доробку митця – п’єси, критичні статті. За його сценаріями знімали фільми на Київській кіностудії імені Олександра Довженка. У 1979–1986 роках Павло Архипович очолював Спілку письменників України.
На малій батьківщині письменника, у с. Солошине на батьківській садибі за адресою вул. Павла Загребельного, 13, на будинку, побудованому замість старого, у пам’ять про видатного земляка 25 серпня 2012 р. встановлена меморіальна дошка із сірого полірованого граніту з портретом письменника і пам’ятним написом: «Батьківський будинок-садиба видатного українського письменника-земляка Павла Архиповича Загребельного П. А. Загребельний 25.08.1924 – 03.02.2009».
Дошка виготовлена за сприяння і коштом генерального директора міжнародної науково-виробничої корпорації «Владимир» Володимира Капліна. Садиба збереглася завдяки зусиллям племінниці П. Загребельного Людмили Іванівни Власенко та її чоловіка Михайла Сергійовича, нині знаходиться у приватній власності.
Навесні 2024 р. будинок з дошкою був обстежений науковими співробітниками Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського з метою занесення інформації до видання: «Звід пам’яток історії та культури України: Полтавська область. Горішньоплавнівська територіальна громада». В перспективі пропонується для занесення до Переліку щойно виявлених об’єктів культурної спадщини Горішньо-плавнівської територіальної громади Полтавської області як об’єкт історії місцевого значення.
Підготувала Н. М. Сиволап
#персона_дня
#спогади