На фото бачимо яскраві кулі із зображеннями будівлі Полтавського академічного обласного українського музично-драматичного театру імені Миколи Гоголя та портрету самого Миколи Васильовича – великого українського прозаїка, драматурга, критика і публіциста. Ялинкові прикраси були виготовлені з нагоди 210 річниці з Дня народження нашого земляка й нині зберігаються у фондах нашого музею.
Скляні новорічні прикраси завжди в пошані, особливо ті, що виготовляються вручну. Виробництво відбувається у декілька етапів. Спочатку, при температура 1500 ⁰С, зі скляної трубки довжиною близько 1,5 м витягають довгі тонкі трубочки з незайманими проміжками. Далі кожна така ділянка розігрівається газовим пальником і через отвір, діаметром 0,2 мм, видувається куля або інша прикраса. Складність роботи полягає в тому, що склодув повинен набрати в легені повітря рівно стільки, скільки потрібно для створення кульки різних розмірів. При цьому, виріб необхідно постійно обертати навколо своєї осі, інакше скло, що охолонуло, обвисне.
Наступний етап – посріблення. Всередину прикраси впорскується окис срібла, аміак з дистильованою водою в певній пропорції. Ялинкова іграшка з цією сумішшю занурюється в гарячу воду, відбувається «реакція сріблястого дзеркала». Далі – фарбування, висушування й художнє оформлення!
Закінченою робота вважається, коли алмазним кругом обрізають скляний кінчик, що залишився після склодувів, на ньому закріплюють ковпачок з петелькою.
У передріздвяні дні вигляд цих красивих прикрас навіює уривок вірша, написаного за мотивами казково-фантастичної повісті «Вечори на хуторі біля Диканьки»:
«Пухнастим снігом вкрите все село…
Біліють стріхи хат, тини і клуні.
Немовби сріблом стежку занесло.
Тополі всюди – величні красуні!
Зимова ясна ніч перед Різдвом,
Дива казкові кояться в Диканці:
Солоха зорі вкрила рукавом,
Пацюк купа вареник у сметанці…».
