Продовжуємо знайомити із відреставрованими меморіями із фонду музею. Серед них – комплекс музейних предметів, що походить із археологічних досліджень цвинтаря XVII-XVIII ст. та залишків Свято-Успенської церкви в с. Лютенька (Гадяцького, а після 2020 р. – Миргородського району Полтавської області), проведених Спільною археологічною експедицією Полтавського краєзнавчого музею (назва музею до 2012 р.) та Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка, очолюваною Оксаною Коваленко та Романом Луговим, 2009-2010 рр.
Історія села Лютенька найтісніше пов’язана зі старшинським родом Бороховичів, зокрема – із Михайлом Андрійовичем Бороховичем (? - 1704), який у 1672-1687 рр., із незначними перервами, був гадяцьким полковим обозним, а у 1687-1704 рр. – гадяцьким полковником. Рід Бороховичів згас, більшість його членів знайшли свій спочинок на цвинтарі спеціально збудованої у 1687 р. як родинна усипальниця Успенської церкви. Звели її в центрі Лютенської фортеці на місці старої дерев’яної церкви першої чверті XVII ст. Новозведена церква була мурованою, дев'ятидільною, хрещатою, п'ятибанною. Зруйнована у 1985 р.
Впродовж кінця XVII – першої чверті XVIII ст. Бороховичі здійснювали захоронення членів своєї родини в підземному просторі центральної частини та обабіч церкви. Археологи дослідили близько 300 поховань, вивчили 13 склепів, знайдені й атрибутовані поховання самого Михайла Бороховича, його дружини Олени та інших членів родини.
Після завершення археологічних досліджень цікаві знахідки із Лютеньки були передані до музею. Серед них дерев’яний різьблений натільний хрест Олени Борохович, що був вкладений у руки небіжчиці.
На його лицьовому боці по центру – зображення розп’ятого Христа. На звороті центральною є постать Богоматері з немовлям Христом на руках. На голові Богородиці – корона, чітко вирізьблено контури та складки її одягу. На правому плечі зображено зірку.
До музею хрест потрапив у фрагментованому вигляді, спостерігались розшарування структури деревини, деформації, сильні забруднення, у тому числі грибкові ураження.
Для виконання комплексу реставраційних заходів музей звернувся до фахівців Харківської філії Національного науково-дослідного реставраційного центру України. У 2010 р. предмет відреставрували художники-реставратори В. А. Проскуряков та В. А. Ткачов.
Протягом 2010 – 2017 рр. спеціалісти філії здійснили реставраційні роботи інших меморій роду Бороховичів: обручки Олени Борохович, чотирьох металевих натільних хрестів, металевих гапликів до верхнього чоловічого одягу XVII-XVIII ст. (художник-реставратор С. В. Омельник), унікальної двобічної металевої ікони «Богоматір Одигітрія та Спас», писаної кольоровим розписом (художники-реставратори С. В. Омельник, А. О. Погрібний). Усі ці повернені до життя музейні предмети є окрасою фондового зібрання та будуть презентовані у новій експозиції.
