Так, у фондовій збірці Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського представлені кримські гончарні баклаги VIII – початку X ст. Одна – знахідка видатного археолога Олександра Тахтая з розвідок 1926 р. в околицях с. Новоселівки на Орчику, інша – випадково виявлена 1960 р. під час будівельних робіт на залізниці у с. Зінці на Ворсклі.

Баклага (різновид фляги, від тат. баклак – «посуд для води») — це порівняно невелика пласка дорожня посудина з вузькою короткою горловиною, ручками, інколи вушками для продівання мотузки чи ременя з метою транспортування чи носіння на поясі.

Новоселівська баклага репрезентує виразний зразок продукції кримських гончарних майстерень VIII – поч. Х ст., що знайшов використання у побуті кочового населення на північно-західних степових і передстепових кордонах Хозарського каганату, край межі з територією, зайнятою лісостеповим сіверянським населенням.

Баклага із Зінців відрізняється наявністю невеликого формувального виступу в центрі на зовнішньому лицевому боці. Відмінністю від попередньої баклаги є більш ввігнуте «денце» циліндричної частини тулуба – боку посудини – із загладженими відбитками формувальної підставки та вирівнювання.

Представлені гончарні кримські баклаги з Новоселівки в Пооріллі та Зінців у Поворсклі свідчать про пересування кочівників хозарської доби передстеповими просторами історичної Полтавщини за Ворсклою і вздовж берегів Орелі. А також свідчать про древній зв'язок народів, що населяли територію сучасної України.