Його твори перекладено на багато європейських мов. Критики порівнюють Шолом-Алейхема з Марком Твеном за схожість стилів та любов до літератури для дітей. Говорять, що при зустрічі двох письменників Марк Твен зауважив, що вважає себе американським Шолом Алейхемом.
Майбутній письменник, справжнє ім’я якого Шолом Нохумович Рабинович, народився 2 березня 1859 року в місті Переяславі на Полтавщині (тепер Переяслав-Хмельницький Київської області) у родині дрібного крамаря. Дитячі роки минули у невеличкому містечку Вороньків Полтавської губернії (тепер село у Бориспільському районі). Навчався у Хедері – єврейській початковій релігійній школі. Згодом під впливом єврейської просвітницької літератури займався загальною освітою, навчався у повітовій школі.
Працювати почав спочатку домашнім учителем у єврейського магната Елімелеха Лоєва, три роки навчав його доньку Голде (Ольгу). Між вчителем та ученицею спалахнули почуття. Та багатий батько дівчини не був готовий до такого соціально нерівного шлюбу, тому Шолом Рабинович втратив роботу в будинку у Лоєва. Два роки потому Шолом Алейхем був громадським рабином у Лубнах. Тільки через шість років, всупереч волі свого батька, Ольга Лоєва стала дружиною Шолом Алейхема і згодом народила йому шістьох дітей. Потім письменник жив і працював у Білій церкві, згодом – у Києві (називав його у своїх творах Єгупцем), де займався торгівельними справами.
Літературна діяльність Шолом Алейхема розпочалася наприкінці 1870-х років, коли у періодичних виданнях було опубліковано кілька кореспондентів і статей мовою ідиш. Поява Шолом Алейхема знаменувала нову сторінку в розвитку новітньої прози мовою ідиш. Головні герої Шолом-Алейхема – бідні «маленькі люди», які, незважаючи на важке злиденне життя, оптимістично дивляться у майбутнє, з гумором оцінюють своє становище, вірять у справедливість та мудрість Творця.
Після смерті тестя став спадкоємцем колосальних маєтків, однак йому не вдалося вигідно розпорядитися цими грошима, щоб примножити сімейний капітал. Поміняв безліч різнопланових професій, починаючи від мандрівного репетитора, закінчуючи гравцем на біржі. Саме захоплення його біржовими спекуляціями, якому він віддався в Одесі, підвело фінансиста-початківця. Також Шолом Алейхем спонсорував випуск журналів, які друкували художні твори на ідиш. Незабаром спадщину було втрачено. Проте до цього часу (поч. ХХ ст.) він стає популярним автором. Пише виключно на їдиші. Своєю метою ставить просвітництво народу, адже івритом володіли не всі. Отримавши спадок від тестя, він видає альманах «Єврейська народна бібліотека» на їдиші, допомагає молодим авторам, виплачуючи їм великі гонорари. Незабаром розоряється.
Після єврейських погромів у Києві в 1905 р. виїздить з сім’єю до Швейцарії, згодом – до Німеччини. Напередодні першої світової війни, хворий на туберкульоз, їде лікуватись до Італії. Незважаючи на невиліковну хворобу, Шолом-Алейхем виявляє незламну енергію та невичерпну жагу до творчості, постійно влаштовуючи творчі гастролі з публічним читанням та усними виступами. Війна застала його в Німеччині, як російський підданий, був висланий з країни. Переїздить до Нью-Йорка, де 13 червня 1916 року помирає від туберкульозу.
Шолом-Алейхем любив Україну, де українці та євреї жили і працювали поряд. Брат письменника у своїх спогадах пише, як високо цінував Шолом-Алейхем Тараса Шевченка, як зберігав у свої бібліотеці «Кобзаря», любив, знав напам’ять українські пісні, Шевченкові «Думи мої, думи», «Реве та стогне Дніпр широкий». Спілкувався з видатними діячами української культури, його сучасниками, зокрема з Михайлом Коцюбинським, композитором Миколою Лисенком. В багатьох творах Шолом-Алейхема його героями є євреї та українці. Діють вони і в одному з його найвідоміших творів «Тев’є-молочар», до речі, саме цей літературний твір зберігається у книжковому зібранні краєзнавчого музею.