Килимарство займало провідне місце в українському декоративному мистецтві і визнано окремою галузкою в розділі: “Художнє ткацтво”, а килими з рослинно-тваринним орнаментом по розмаїттю мотивів, манері і прийомах передачі можна порівнювати з найбільш художніми виробами такого роду в світі. Килим Лівобережжя і Полтавщини за характером орнаменту і технікою виконання поділяється на геометричний і рослинний, їх ткали на горизонтальних та вертикальних верстатах техніками перебору і кружляння. 

Найважливішу особливість лівобережних квіткових килимів становить їх колорит – зіставлення ніжних ясно-коричневих, блакитних, золотисто-жовтих, білих, приглушених зелених, синіх і чорних з коричневим відтінком кольорів дає завершену в мистецькому відношенні гаму.

В колекції крім ряден, рушників, скатертин, плахт велика кількість килимів панського, козацько - старшинського та народного килиму. Переважна більшість килимів – гладкі двобічні та є в колекції ворсові, або коци і килими-ліжники. Багатобарвність їх досягалася натуральними фарбниками і специфікою ткання.

В збірці музею представлені килими з колекції художників Володимира Черченка, Єлизавети Трипільської, зі зборів Івана Зарецького, Костя Мощенка, Данила Щербаківського.

Одним з кращих в Україні стрижених коців є жовто-блакитний кінця XVIII століття зі стилізованими рослинними пальметами у яскраво-жовтій гамі на каймі і глибоко синьому кольорі основного поля. В центрі проглядається ромб, що становить змістовний код світового мистецтва і трансформується з безкінечника в ромб і навпаки, уособлюючи врожайність, життєдайність і оберіг. У ткацтві і вишиванні разом зі світовим деревом життя це головні орнаментальні мотиви.

Підготувала Галя Галян