Упродовж зустрічі говорили про традицію виготовлення українських народних прикрас із бісеру, яка передавалась із покоління в покоління, постійно збагачуючись новими творчо опрацьованими художніми ідеями та технічними новаціями. Сьогодні виокремили ґердан, що побутує з XIX - першої половини XX століття. Найдавнішою прикрасою цього типу є стрічковий ґердан - коротка неширока бісерна смужка з геометричним орнаментом.

Про його виготовлення техніками нанизування, ткання, вишивання, використання як прикраси на голову, як деталі головних уборів, шию і груди йшла мова. Науковим підґрунтям слугували дослідження Олени Федорчук, Марії Чулак, Настасії Марусик, джерелом полтавських орнаментальних композицій – альбоми Сергія Нечипоренка та Григорія Гриня. Кожна учасниця обрала вподобаний орнамент, техніку і розпочала практичне втілення творчого задуму.

Захід відбувся у бібліотеці-філії 9 у рамках спільного проєкту "Етноінтерактив".

Світлини Влади Герцунь.