Глиняний пасківник посів особливу роль у традиційній культурі українців кінця XIX – початку XX століття. Обрядовий контекст та призначення обумовили зовнішні візуальні характеристики українських пасківників – об’єм, форму, декор.
Форми пасківників залежать від практичного застосування та місцевих уподобань, бувають пасківники високі й вузькі, високі й широкі, низькі й вузькі, низькі й широкі. Залежно від кута нахилу стінок відносно дна вони могли бути майже прямі або розлогі. За об’ємом пасківники сягали від одного до шести літрів, заввишки могли бути великі – до 30 см, середні – до 20 см, малі – від 10 до 15 см. Стінки гладкі або вертикальні, рідше скісні, вдавлені з зовнішнього боку і до середини жолобки, що розташовані з різною щільністю. Дно може бути гладке або з невисоким колоноподібним пустотілим виступом посередині. Поверхні стінок – гладкі або з вертикальними, рідше скісними, втиснутими ззовні до середини жолобками. Вінця, зазвичай, прямі або відігнуті назовні. Зсередини пасківники обов’язково вкрито безколірною або кольоровою поливою, що ззовні на стінках може утворювати мальовничі патьоки й плями.
У колекції Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського представлено декілька пасківників. Двоє з них демонструвались у експозиції «Народний побут. Народне мистецтво Полтавщини». Пасківниця керамічна кінця ХІХ століття. Має одну ручку, на тулубі подовженні виямки, вінця опуклі, всередині покрита жовтою поливою.
Поставець гончарний для випікання пасок кінця ХІХ століття. Виріб має форму зрізаного конуса, всередині покритий жовто-зеленою поливою. Ззовні продекорований лінійним орнаментом. Використовувався в побуті сім'ї вчительки Мороз Ганни Василівни з села Абазівки Полтавського району.
Також у фондах музею зберігається пасківниця, яку передав співробітник музею Прохватіло Роман Вікторович. Пасківниця кінця ХІХ – ХХ століття. За формою нагадує макітру з ручкою, вінця потовщені та витягнуті. Верхня частина тулуба прикрашена рельєфними концентричними лініями, внутрішня частина покрита поливою. Пасківниця використовувалась в домогосподарстві родини, в місті Красноград Харківської області (колишній Костянтиноград Полтавської губернії). Посудина в родині передавалася з покоління в покоління.
Наразі пасківниками майже не користуються, вони вже стали предметами з минулого. Їх замінили на паперові та металічні форми для випікання пасок. Але все ж таки, цей посуд можна побачити в селі у бабусі та в музейних колекціях. Вони й досі випромінюють вселенську енергію добра, що сходить до небес.
