Представлена на фото писанка датується 1890-м р., походить із с. Березоточа Лубенського повіту Полтавської губернії. На темно-коричневому тлі зображено стилізованих сорок, тулуби яких прикрашені хвилястими лініями червоного, жовтого та білого кольорів. В українському світосприйманні сороки – це особливі птахи, які першими приносять звістку.

«Сорока» асоціюється з числом 40, що у християнстві означає відлік часу перебування душі померлого на землі. Звідси традиція поминання – «сороковини». Поєднання темного кольору з червоним, білим та жовтим, за давньою язичницькою традицією – повага до духів, вдячність їм за охорону. Тож, можна зробити припущення, що ця писанка – данина померлим, надія на їхнє воскресіння й швидку звістку про нього.

Музейний предмет спочатку належав до зібрання писанок першого на території України приватного історико-краєзнавчого музею, заснованого меценаткою, поміщицею К. М. Скаржинською (1852—1932). До приватного музею Катерини Миколаївни писанку передав диякон церкви села Березоточа. Підтвердженням цього факту є праця С. К. Кульжинського з опису колекції писанок музею К. Скаржинської, датована 1899 р. у ній розміщений малюнок артефакту й інформація про дарувальника.

Сергій Климентійович – етнограф, археолог, колекціонер, один із відомих дослідників, що збагачували колекції Лубенського музею К. М. Скаржинської, був його завідувачем. У 1906 р. всі колекційні збірки лубенського музею були передані власницею до Природничо-історичного музею Полтавського губернського земства (нині — Полтавський краєзнавчий музей імені Василя Кричевського).