Його було випадково виявлено місцевим жителем поблизу с. Порскалівка Шишацької територіальної громади Миргородського району Полтавської області.
Серед випадкових знахідок доби пізньої бронзи одними з найпоширеніших бронзових знарядь є кельти. Це втульчаті знаряддя, які насаджувалися перпендикулярно руків’ю на Г-подібне відгалудження на його кінці. Кельти використовувалися в якості сокири як зброя та як знаряддя праці, а також могли використовуватись як тесло, мотика та для інших цілей.
Сокира-кельт відноситься до кола двовушкових кельтів з овальною втулкою та валикоподібним обідком навколо неї, що плавно переходить до вушок. Виріб має корпус прямокутної форми, шестигранний, дещо розширений у бік леза, є лавролисте оформлення бічних частин. Лезова частина розклепана та затуплена. Частина втулки втрачена та одне вушко розірване (ймовірно, виробничий брак).
Виготовлений у двостулковій ливарній формі, про що свідчать залишки ливарного шва на вушках.
Розміри: висота – 7,8 см; ширина – 5,6; ширина леза – 4,1 см; глибина втулки – 5,4.
Подібні двовушкові кельти пізньосабатинівського часу типу Кардашинка (К-66 за Є. М. Черних) відрізняються лавролистим оформленням боків та рельєфним валиком навколо втулки, який переходить у вушка.
Знайдений артефакт схожий до кельтів: зі Старосільського скарбу; випадкової знахідки з с. Голов’ятине Смілянського району, с. Гришенці Канівського району, с. Чаплище Чигиринського району Черкаської області, кол. Канівського району.
Підготували: Андрій Гранько та Ірина Курницька, наукові співробітники відділу археології