Тим часом про самого Левенця ширилися найнеймовірніші чутки. У першій половині листопада 1708 р. невідомий на ймення козак втік із шведського табору в с. Городище (сучасна Чернігівська область, тоді – Ніжинський полк) до м. Королевець (сучасна Сумська область, тоді – Ніжинський полк). Утікач розповів генерал-лейтенантові на російській службі Карлу Ренне, що полтавський полковник страчений і на вакантне місце Мазепа призначив іншого, вірного собі, посадовця.
Цю звістку в листі від 13 листопада Ренне переповів Меншикову. Пліткар із Городища мимовільно зробив Левенцеві велику послугу. Гадана смерть дозволила полтавському полковникові побути мертвим в очах царського уряду 12 днів. Таким чином він виграв час і не присягав новообраному гетьманові Скоропадському, доки перебіг подій не спонукав полтавського регіментаря змінити тактику.
Левенець був одним з тих багатьох, на кого прибуття Апостола в Сорочинці 21 листопада 1708 р. справило приголомшливий вплив і змусило змінити свою позицію. 25 листопада 1708 р. полтавський полковник надіслав у Сорочинці листа, прагнучи від пана Данила «всяких відомостей». Апостол відповів, що отримав милостивий царський указ і запросив Левенця їхати до Петра разом. Дійсно, термін амністії добігав закінчення й полковники мали приєднатися до нової присяги на вірність.
Виникає питання, чи скористався Левенець запрошенням Апостола? Реконструювати події початку зими 1708 – 1709 рр. дозволив лист бригадира Олександра Волконського (не плутати з уже згадуваним Григорієм Волконським). На початку грудня 1708 р. саме бригадир Волконський завів Інґерманландський полк в Полтаву. Звітуючись Меншикову про цю подію, бригадир зазначив, що 3 грудня із міста для його зустрічі вийшли наказний полковник, старшина, козаки і міщани. Серед перелічених осіб не згадано про дійсного полковника. Можна припустити, що на той момент Левенець вже визначився з подальшими діями, приєднався до Апостола і вони попрямували до Лебедина (в слобідський Сумський полк), де знаходилася головна царська квартира.
(далі буде)
Підготувала Олена Замура, кандидатка історичних наук, старша наукова співробітниця науково-дослідного експозиційного відділу пізнього середньовіччя та нової історії