Сім'я майбутнього ученого користувалися повагою і авторитетом серед односельців. Його батько, Семен Іванович, був фельдшером, головним лікарем дільничної лікарні і доклав немало зусиль для профілактики інфекційних та дитячих хвороб. Мати – Ольга Яківна – навчала грамоти селян. Свою прихильність до інтелектуального розвитку батьки передали синові, який змалку виявляв допитливість, прагнення до пізнання.
Після закінчення індустріальної школи у Полтаві, та Харківського хіміко-технологічного інституту Анатолій Бережний у 1932 році розпочинає трудову діяльність асистентом в Українському НДІ вогнетривів (нині Український науково-дослідний інститут вогнетривів імені А.С. Бережного). Через 23 роки він очолить цей заклад як директор (до 1966 р.). Але наприкінці 60-х років Анатолій Семенович змінює напрямок своєї діяльності з адміністративної на роботу в системі Академії наук України: спочатку очолює створений ним відділ експериментальної мінералогії в Інституті геологічних наук, а на початку 70-х років завідує лабораторією фізичної хімії УФТІ.
У 1975 р. він повертається до ХПІ («Харківський політехнічний інститут») і до кінця життя очолює кафедру технології кераміки, вогнетривів, скла й емалей.
Науковий колектив під керівництвом професора здійснив величезний обсяг робіт з вивчення ділянок систем, важливих для силікатної промисловості, зі створення вогнетривів, задач петрології, геохімії, мінералогії. Дослідження А. Бережного набули практичної реалізації по створенню нових типів вогнетривів, зокрема, для ядерної і космічної промисловості. Поступово авторитет вченого сягнув найвищого рівня в галузі фізичної хімії багатокомпонентних оксидних систем.
Загальна кількість наукових праць академіка складає близько 200 од., окрім монографій та навчальних посібників для студентів. За вклад у розвиток вищої школи у 1993 р. він був визнаний Почесним доктором ХДПУ.
Зі споминів А.А. Вальтера, колишнього молодого колеги Анатолія Семеновича: « …Мені з таким керівником досі не доводилося працювати: вражали його ерудиція і глибина розуміння проблем», «…в питаннях співавторства був, навіть надмірно, делікатним. Якось на пропозицію бути співавтором роботи, виконаної за його задумом і його конкретною допомогою, він відповів: «Я отримав задоволення від того, що робота виконана добре і підтвердила мою думку, але вважати себе її автором це те саме, що з'їсти після обіду ще одну тарілку борщу – зовсім зайве». Я вдячний долі за багаторічне спілкування з цією видатною людиною ...Захопленим наукою, справжнім її лицарем він залишався до останнього дня свого життя».
Ім'я видатного науковця було внесено до збірки «500 видатних особистостей світу» Американським біографічним інститутом (1990р.), його прізвище присвоєно Українському науково дослідному інституту вогнетривів (1998р.).
Полтавський краєзнавчий музей імені Василя Кричевського готовий прийняти на зберігання матеріали про відомого земляка. Щиро будемо вдячні за поповнення нашої колекції з метою збереження пам'яті про Анатолія Семеновича Бережного.