Алебарда «гуаньдао» (або «кван-до») – китайська зброя з широким вигнутим клинком, закріпленим на довгому держаку. Загальна довжина зброї досягала 220 см, із яких до 70 см становила довжина клинка. На обусі клинка алебарда мала хвилясту ріжучу кромку. Держак закінчувався масивним гострим наконечником.

За легендою, ця зброя існувала ще за часів китайського воєначальника Гуань Юя (160 – 219 рр.). Майстерність Гуань Юя була настільки велика, що приписувана йому зброя отримала назву «гуаньдао». Більшість істориків сходяться на думці, що ця зброя у своєму класичному вигляді з’явилась не раніше епохи Сун (X – XIII ст.), а масове поширення отримала у арміях династій Мін (1368 – 1644 рр.) і Цін (1644 – 1911 рр.). У трактатах із військового мистецтва також отримала назву «алебарда-півмісяць».

«Гуаньдао» ефективно поєднувала масивний широкий клинок із важелем. Техніка бою алебардою передбачала застосування потужних рубаючих ударів. З часом перетворилася на символ статусу і традиції. Вона стала зброєю ритуалів і увійшла до техніки ушу.

Підготував – Прохватіло Роман Вікторович, завідувач сектору пересувних і стаціонарних виставок науково-дослідного експозиційного відділу виставкової роботи Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського.